Галицька дивізія під Бродами Ігор МЕЛЬНИК

 

Галицька дивізія під Бродами Ігор МЕЛЬНИК




Галицька дивізія під Бродами
Ігор МЕЛЬНИК
 

70 років тому, 13 липня 1944 року радянські війська І Українського фронту почали наступальну операцію, що ввійшла до історії під назвою Львівсько-Сандомирської. На першому етапі операції їм удалось оточити на південь від Бродів кілька німецьких дивізій. Серед них – 14-у піхотну (гренадерську) дивізію СС "Галичина".

 

І Український фронт, яким командував маршал Іван Конєв, нараховував 80 дивізій, 7 танкових і 3 механізовані корпуси. Загалом понад 1,2 мільйона вояків, 16 100 гармат, 2050 танків і 3250 бойових літаків. Їм протистояла частина німецької групи "Північна Україна", яку очолював генерал-полковник Йозеф Гарпе (900 тисяч вояків, 6300 гармат, 900 танків та 700 літаків). Тож радянські війська мали значну перевагу в людській силі, танках і авіації.

 

Протягом перших днів операції радянські війська прорвали німецьку оборону на північ від Золочева і повели швидкий наступ на львівському напрямі. Німці ввели в бій до кінця першого дня операції і з ранку 15 липня всі тактичні резерви, а на ділянці Колтів–Зборів – оперативні резерви: 1-у і 8-у танкові дивізії і 14-у піхотну дивізію СС "Галичина", створену з галицьких добровольців 1943 року.

 

 

Український Центральний Комітет (УЦК) на чолі з професором Володимиром Кубійовичем, що презентував українців Галичини перед німецькою владою, та ОУН (Мельника) сприяли створенню українських частин армії Вермахту. Свідомі українці розуміли, що для того, щоби воювати за державність, треба мати сучасно вишколені війська з модерною зброєю.

 

Офіційне проголошення про формування СС Стрілецької Дивізії "Галичина" відбулося 28 квітня 1943 року, а набір добровольців розпочався у травні. Для проведення цієї акції був організований окремий комітет із колишніх старшин УГА під назвою "Військова Управа", головою якої став Альфред Бізанц, галицький німець, колишній полковник УГА, а секретарем – сотник УГА Осип Навроцький. Проти формування дивізії "Галичина" чи взагалі всякої спілки українців із німцями виступила на той час ОУН Самостійників Державників (так тоді називалася ОУН під проводом Степана Бандери). У "Бюлетені Крайового Проводу ОУН СД" ч. ІІ, 1943, на чолі якого стояв тоді Микола Лебедь, появилася передовиця "Довкруги СС Стрілецької дивізії "Галичина", в якій, між іншим, писалося, що Дивізію німці формують на те, щоб "позбавити запілля активного елементу – кинути його на гарматне м'ясо"... та що "це типова колоніяльна частина, щось зовсім подібне до індійських чи новозеляндських дивізій англійської армії". А далі "творення т. зв. галицької дивізії... це в дальшу чергу крок до компромітації української державницької ідеї взагалі...".

 

Як писав про цю справу історик, колишній дивізійник Василь Верига: "В ім'я правди треба ствердити, що вибір для евентуальних добровольців до Дивізії був невеликий, або краще кажучи, вибору не було "йти чи не йти", а радше тільки вибір, куди йти:

а) до дивізії "Галичина", як це закликав УЦК на чолі з проф. Володимиром Кубійовичем та Військовою Управою;

б) на різні роботи, як наприклад, "Служба Батьківщині", а зокрема до промисловости в Німеччині, де смерть від летунських налетів була не менш можливою, ніж на фронті;

в) йти "в зелений гай", тобто до Української Повстанської Армії (УПА), до якої закликали бандерівці; чи в крайньому випадку

г) переховатися ще якийсь час тільки на те, щоб з приходом совєтів бути знову мобілізованим до совєтської армії і гинути на фронті "за Сталіна", за "матушку Расєю", цим разом приховану під назвою "совєтської родіни". Іншими словами, це означало б воювати за поворот зненавидженого колгоспного ладу, невільничої праці на фабриках і заводах та терору НКВД, не згадуючи вже про всі інші "благодаті" совєтської диктатури над пролетаріятом. Ця перспектива українській молоді не усміхалася.

Організація Українських Націоналістів під проводом полк. Андрія Мельника, не зайняла виразного становища й погляди членів ПУН були поділені. Деякі, як наприклад, заступник голови ПУН О.Ольжич, був завзятим противником формування Дивізії "Галичина" та взагалі якої-небудь співпраці з німцями...

Українська дивізія "Галичина" організувалася українськими чинниками не з вірою в німецьку перемогу, а якраз навпаки, з вірою у перемогу західніх альянтів, які все були проти тоталітарного СССР. (Якщо б воно було інакше, то чого ж тоді УЦК вимагав від німецьких чинників, щоб вони ніколи не кинули Дивізії "Галичина" на західній фронт?) У тому часі ніхто не хотів не то вірити, але навіть припускати, що демократичні західні альянти, а зокрема волелюбні американці, врятують Сталіна із його диктатурою від упадку та ще й віддадуть йому в подарунок цілу південно-східню та центральну Европу".

 

Поряд з 14-ю гренадерською дивізією "Галичина" у 1943–1945 рр. були сформовані ще кільканадцять національних гренадерських дивізій Зброї СС під номерами: 13 та 23 (хорватські); 15 та 19 (латвійські); 20 (естонська); 21 "Скандербеґ" (албанська); 25, 26 та 33 (угорські); 27 (фламандська); 28 (валлонська); 29 (російська); 33 (французька); 34 (нідерландська).

 

16 травня 1944 року Дивізію "Галичина" відвідав сам райхсфюрер СС Гайнріх Гіммлер. Він виголосив промову до німецького й українського старшинського корпусу, в якій зокрема натякав на ворожнечу українців до євреїв і поляків. Як згадував В.Верига, один із офіцерів, Дмитро Паліїв, відважився відповісти: "Нехай мені буде вільно ось тут у Вашій присутності, райхсфюрер, заявити, що ми, українці, не збираємося різати поляків, і не тому ми добровільно зголосилися у ряди Дивізії "Галичина". Але обсервуючи вашу німецьку політику на Сході Європи, ми ніяк не можемо не завважити, як ви, німці наставляєте нас проти поляків, а поляків проти нас. Мені доводиться із прикрістю ствердити, що ваша політика на Сході Європи неправильна".

 

Гайнріх Гіммлер у Дивізії Зброї СС "Галичина"

 

 

В липні 1944 року до складу 14-ї гренадерської дивізії СС "Галичина" входили три піхотні (гренадерські) полки (№№ 29, 30, 31), гарматний полк №14, курінь автоматників (фюзилерський), дивізіон зенітної артилерії та допоміжні підрозділи (саперний, зв’язковий, санітарний, постачання і т. ін.).

 

Командувавав дивізією бригадефюрер CC Фріц Фрайтаґ. Українців не допускали до вищих командних і штабних посад. Серед командирів батальйонного рівня було лише двоє українських офіцерів: командир 1 батальйону 29 полку гауптштурмфюрер (капітан) Михайло Бригадир (Бріґідер) і командир 4 важкого артилерійського дивізіону штурмбанфюрер ваффен СС (майор) Микола Палієнко (1896–1944) – колишній старшина Армії УНР і майор польського війська у 1939 році.

 

Микола Палієнко

 

 

Сотник УГА, один із співзасновників УВО Дмитро Паліїв (1896–1944) був зв'язковим і персональним референтом українців при штабі дивізії.

 

Перед радянським наступом дивізія "Галичина" була дислокована вздовж лівого берегу річки Стир від Поникви до Станиславчика (схема 1) і входила до складу ХІІІ армійського корпусу.

 

Схема 1

 

 

На першому етапі Львівсько-Сандомирської операції радянські війська прорвали головну німецьку лінію оборони й, увівши в прорив, танкові армії вели наступ двома клинами: з півночі (через Радехів) та з південного заходу (через Золочів), щоби замкнути кільце оточення біля Красного та Буська (схема 2).

 

Схема 2

 

 

Подробиці воєнних дій описав майор Вольф Дітріх Гайке (1913–1994), який командував оперативним відділом дивізії "Галичина", у книзі Sie wollten die Freiheit («Вони хотіли волі»). Її переклали українською та видали накладом Братства кол. Вояків 1-ої УД УНА у 1970 році за редакцією Володимира Кубійовича (Українська Дивізія "Галичина" // Записки НТШ: Том 188. / Переклад з німецької мови Романа Колісника. – Торонто–Париж–Мюнхен, 1970). У цій книзі були вміщені використані нами схеми бойових дій.

 

 

Як писав Гайке, "остаточна причина, чому ХІІІ корпус потрапив у таке важке становище, лежить в обставині, що головнокомандувач німецьких збройних сил не хотів слухати своїх військових дорадників, які неоднократно пропонували залишити Броди й перенести головну бойову лінію на пануючі над тим простором височини Підгірці – Бузьк. Пропозицій з боку армії й армійської групи не бракувало.

Таким чином ХІІІ корпус з його дивізіями, серед них Перша Українська Дивізія, за кілька днів були оточені. Годі було змінити щонебудь в ході подій, бо оперативні події розгорталися майже виключно поза межами дій корпусу. Про південний танковий клин довідались у дивізії щойно тоді, коли оточення було вже довершеним фактом. Теж щойно тоді стало зрозумілим значення й вплив на ситуацію північного ударного клина – з такою швидкістю йшли події..."

 

Схема 3

 

 

Командування корпусу кинуло дивізію "Галичина" на свій правий фланг, щоби стримати наступ південного клину радянських військ (схема 3). Протягом 14-16 липня полки дивізії вели важкі оборонні бої проти переважних сил трьох радянських дивізій (99 СД, 336 СД та 68 ГвСД), підтриманих танками 31 танкового корпусу (схема 4).

 

Схема 4

 

 

"Частини наших дивізій відступають. Перша Українська Дивізія становить єдиний великий резерв корпусу. Тепер сталося найнесприятливіше для Першої Української Дивізії, чого весь час боялися: саме, що вона буде введена в дію не як ціла одиниця, а полками, киненими в найбільш скрутне становище...

Перед Першою Українською Дивізією стоять виїмково важкі дні. По-перше, введена вона в дію на найбільш гарячім пункті фронту, по-друге, російському командуванню була відома її присутність на фронті, і ці обставини додають йому особливого поштовху до розбиття її. Тому замкнення фронтової прогалини це ще не все. Треба тепер підготувати здобуті становища на сподівані сильні наступи ворога...", – писав майор Гайке.

 

Схема 5

 

 

Коли ХІІІ німецький корпус опинився в оточенні, яке назвали "Бродівським котлом", дивізія "Галичина" була на його південно-східному краю, у трикутнику Ясенів – Колтів – Білий Камінь (схема 5). Протягом 17-18 липня основні сили ХІІІ корпусу концентрувалися вздовж Західного Бугу на південному краї котла, який доцільніше було би називати "Золочівським", й готувалися для прориву. Натомість Галицьку дивізію залишили для прикриття німців зі сходу та заходу (схема 6).

 

Схема 6

 

 

Вольф Дітріх Гайке писав: "Врешті має прийти ззовні акція розриву кітла, щоб витягнути корпус. До наступу з півн.-заходу йдуть 8. танкова дивізія і 20. полк. Оточений ХІІІ корпус повинен рівночасно пробиватися на південь, щоб прийти назустріч наступові. По короткому часі відтяжувальний наступ мусів бути перерваний з огляду на загрозу оточення наступаючим ворогом. Російське командування перенесло центр тяжіння наступу на південь від Львова.

Корпус дістає наказ до вилому. Командир корпусу зупиняється при напрямі на південь, в бік Подільської височини – місце найслабшого ворожого тиску. Ворог не міг припускати, бо це суперечило б засадам воєнного мистецтва, що вилім піде в напрямі густо лісистих стрімких берегів височини".

 

В ході важких оборонних боїв в оточенні генерал Фрайтаґ втратив зв’язок з полками дивізії, і її частини передали під командування генерала Ґеорґа Ліндеманна – командира 361-ї німецької піхотної дивізії. Проривалися з оточення протягом 20-21 липня на захід від Золочева. Дивізійники йшли останніми під безперервним вогнем радянських танків і артилерії між селами Княже та Ляцьке (тепер Червоне) (схема 7).

 

Схема 7

 

 

"Одна німецька вермахтівська дивізія й Перша Українська Дивізія, обидві найдалі висунені на північ, дістають доручення тримати становища й тільки під гострий тиск ворога відступати на південь, щоб тим уможливити іншим частинам корпусу розірвати оточення й вийти з нього. Обидві дивізії, командує ними ген. Лінденманн, мають потім долучитися до корпусу...

Українські вояки в рямках частин ген. Ліндеманна б'ються хоробро. Невідомий ні один випадок, щоб член УД перейшов до ворога. Тим часом відбувається дальше вибивання вилому в північній стіні кітла й протискування частин корпусу. Простір вилому лежить зараз таки на захід від Золочева поміж Княжим і Ясенівцями. Чотири легкі танки 8. танкової дивізії дійшли до того місця назустріч корпусові. З найбільшим героїзмом тримають становище проти всього ворожого тиску відділи ген. Ліндеманна, між ними багато українців, і тим уможливлюють вихід з кітла ХІІІ корпусові. Зовсім поволі відступають частини ген. Ліндеманна на південь, відбиваючи щораз нові ворожі наступи. Почапи, Белзець, Скварява – це назви, яких не забудуть члени корпусу...

Але не лише один котел був замкнений ворогом навколо Дивізії, ворог вже встиг посунутися далі на захід. Таким чином вилім з кітла не означав ще волі, треба було прориватись далі. Всюди були ворожі опірні пункти, деякі з них мали по два-три танки. Гологори були одним з таких пунктів, що коштував багато жертв, де й загинув ген. Ліндеманн...

Одночасно командир Дивізії виходить з кітла з великою групою українських вояків. Обидві групи ще того самого дня з'єднуються і спільно йдуть далі під проводом командира Дивізії. Група, підсилена німецькими вояками, нараховує 6.800 людей. Бої з малими ворожими групами продовжуються і наступних днів... Рештки ХІІІ корпусу, а з ними й українці, посуваються по дорозі відступу на південний захід. Чемеринці, Виписки, Тучна, Стрілиська – це місцевості, розташовані при цій дорозі, де ще траплялися зустрічі з ворогом..." – згадував Гайке.

 

Схема 8

 

 

Рештки дивізії "Галичина, яким вдалося вирватися з оточення були скеровані разом з іншими частинами ХІІІ корпусу на Закарпаття (схема 8).

 

Підсумовуючи липневі бої Ф.Д.Гайке писав: "Стрий, Дрогобич, Самбір – це головні пункти відступу. В Дрогобичі ген. Фрайтаґ зустрічає пол. Бізанца і оповідає йому про переходи Дивізії. Тим часом Дивізія дістає наказ разом з рештками ХІІІ корпусу збиратися в Карпатській Україні – в районі Ужгород–Мукачів...

Дивізія ввійшла в дію, маючи 11 000 вояків. В кітлі вона стратила біля 7 000 вояків і старшин. З них найбільша частина згинула або, ранені, попали в большевицькі руки. Деякі групи попали до інших військових одиниць і були приєднані до них. Це припущення потвердив, напр., запит у 18. дивізії в районі Ясла. Поважне число розгублених знаходиться поза лініями, поміж населенням, або вступило до УПА. Штаб Дивізії вважав, що з часом повернеться ще багато вояків, так що їх буде біля 3 000. Багато хоробрих старшин, підстаршин і стрільців полягло геройською смертю.

В минулих важких боях Дивізія виконала завдання, якого від неї чекали. Не з її вини була вона оточена і мусіла боронитися проти у всіх відношеннях переважаючого ворога. Тут і там не витримали нерви, це траплялося й іншим частинам у першому бої. Але ніяка частина не зустрічалася навіть приблизно з так великими труднощами, як Перша Українська Дивізія".

 

Як згадував потім В.Кубійович, "нерозуміння політичної ролі Дивізії спричинило її катастрофу під Бродами: Дивізію, хоч вона ще не закінчила вишколу і не набула бойового досвіду, призначено не на спокійніший відтинок фронту, але кинено в самий центр найважчих боїв з наступаючою Червоною Армією".

 

Та у той час, коли дивізію "Галичина" вводили у бій, німців уже зрадило воєнне щастя. Не було у них уже влітку 1944 року спокійніших ділянок фронту ні на Сході, ні на Заході.

 

Галицькі хлопці з "левами" на раменах гинули під Бродами, намагаючись заткати дірку в німецькій обороні. А в них стріляли переважно теж українці, бо в період підготовки операції частини та з'єднання І Українського фронту одержали значне поповнення людьми з Правобережної України, яких без належного вишколу й озброєння кидали в бій.

 

Тож не дивно, що навіть у 1944 році, коли німці відступали на всіх фронтах, втрати радянських військ були все одно набагато вищими. Загальні безповоротні втрати РСЧА 1944 року становили 6 547 тисяч вбитих і зниклих безвісти, а німці на всіх фронтах втратили того року 1 629 тисяч вояків (з них на Східному – 1 129 тисяч).

 

 

При трасі Львів–Золочів між селами Червоне та Княже створило Галицьке братство колишніх вояків 1-ої Дивізії Української Національної Армії у липні 1994 року цвинтар полеглих галичан-дивізійників. Там встановлено понад 500 хрестів і збудовано церкву-каплицю.

 

 

У 1991 році на горі Жбир біля с. Ясенів Бродівського району студенти-активісти встановили пам’ятник на місці колишньої могили невідомого воїна-дивізійника. Але 18 червня того ж року його підірвали радянські спецслужби. Памятник відновили 2008 року.

 

 

 

14.07.2014
18 липня 2013 року виповнюється 70 років із дня урочистого параду у Львові з нагоди від’їзду перших груп добровольців дивізії СС «Галичина» на вишкіл до Чехії, Польщі, Німеччини, Франції, Австрії.
18.07.2013
Останнього дня лютого 125 років тому народився відомий український військовий діяч, полковник Армії УНР і командувач Української Національної Армії (1945) Павло Шандрук. Йому вдалося врятувати тисячі галичан-дивізійників від радянського полону.
28.02.2014
1 серпня 1944 року о 17 годині вибухнуло Варшавське повстання. Це була найбільша збройна акція руху опору в окупованій Європі. Після 63 днів затятих боїв повстання закінчилось капітуляцією.
01.08.2014
70 років тому, 27 липня 1944 року німецькі війська залишили Львів. До міста прийшли "другі совєти".
27.07.2014
70 років тому, наприкінці липня 1944 року, в горах біля курортного містечка Яремче тривали запеклі бої, під час яких загинули тисячі вояків радянської, німецької й угорської армій. Дотепер у навколишніх горах знаходять гранати, снаряди та міни, а в непозначених братських могилах – людські кістки та солдатські жетони.
20.07.2014
70 років тому в Третьому Райху група змовників спробувала усунути від влади Гітлера та змінити хід Другої світової війни.
20.07.2014
Сексуальне насильство радянських військових на теренах нацистської Німеччини.
10.05.2014
Попри безглузді гасла про боротьбу проти «фашистів-бандерівців» і звинувачення української влади в нацизмі, її вороги використовують нацистську тактику ведення бойових дій часів Другої світової війни. 
09.05.2014
25 років тому львівська газета «Вільна Україна» опублікувала захопливий матеріал спортивного журналіста Івана Яремка «Дев’яносто хвилин мужності». У ньому йшлося про польсько-німецький футбольний двобій у Львові в травні 1944 року. Зміст статті ліг в основу легенди про львівський «матч смерті».
27.03.2014
У ці січневі дні 72 роки тому галицькі гаківкарі (хокеїсти) виграли міжнародні турніри у Кракові та Криниці.
05.01.2014
9 грудня відзначали Міжнародний день боротьби проти корупції. Продовжуємо розповідь про корупційну ситуацію на теренах України 70 років тому.
10.12.2013
70 років тому, 29 вересня 1943 року в Самборі завершилася індивідуальна шахова першість дистрикту «Галичина». Змагання були організовані Українським Центральним Комітетом з ініціативи голови УЦК Володимира Кубійовича. На турнір, який стартував 22 вересня, прибули 14 відомих шахістів регіону. Проїзд і проживання учасників взяла на себе «Ланка тіловиховання», що діяла при УЦК.
30.09.2013
70 років тому у окупованому німцями Львові представники Українського Центрального Комітету на чолі з Володимиром Кубійовичем провели XII легкоатлетичні змагання Галичини, на яких було встановлено 7 регіональних рекордів.
04.09.2013
Сучасні історичні та політичні дискусії зробили зі солдатів дивізії СС «Галичина» як не монстрів, то героїв. Такі діаметрально протилежні оцінки «дивізійники» отримали через службу в лавах збройних сил Райху. Не вдаючись у ці історичні чи політичні дискусії, варто зауважити, що в з’єднанні служили не книжкові персонажі, а реальні люди, життя яких не обмежувалося війною і не закінчилося разом із нею. Кожен із майбутніх вояків дивізії «на цивілю» мав певні життєві вподобання: хтось займався спортом, хтось – музикою, співом чи театром. Всі ці навички стали їм у пригоді під час військової служби та перебування в таборах для полонених. 
19.07.2013
Вектор студій вітчизняних науковців, які досліджують український національний рух у роки Другої світової війни, здебільшого спрямований на політичну, військову, часом культурну й економічну діяльність ОУН. При цьому поза увагою залишається спорт і намагання патріотичних сил впливати на його розвиток в умовах німецької окупації.
30.03.2013
На перший погляд, здається неможливим, що «король спорту» – футбол міг активно розвиватися в один із найтрагічніших періодів української історії, коли нацистська військова машина нищила все і вся на своєму шляху. Однак, як засвідчують документи і тодішня преса, – це факт. На західноукраїнських землях у часи німецької окупації при допомозі місцевих спортивних функціонерів проводилися реґіональні футбольні чемпіонати та кубкові змагання.
26.03.2013
Війна. Для солдата на передовій і для військового посадовця в тилу – це не те саме. Що в Другу світову, що тепер. Одні наражаються на смерть, інші збагачуються на корупційних схемах.
10.12.2014
70 років тому, 1 листопада 1944 року закінчився земний шлях Митрополита Андрея Шептицького. Протягом 44 років очолював митрополит Андрей Церкву й українське суспільство Галичини, пережив сім державних режимів та трагедію двох світових воєн.
01.11.2014
Відзначати день «визволення України» у нас звикли 28 жовтня (цього року святкують навіть 70-річчя). Насправді з її сучасної території німецькі війська вигнали 23 листопада 1944 року. Але всі тодішні етнічні українські землі Радянська армія зайняла  щойно 28 січня 1945 року. 
29.10.2014
28 жовтня – День вигнання з України нацистських окупантів. Цього року виповнюється 70 років з того дня. Яких людських втрат ця подія коштувала нашій країні, досі  достеменно не відомо.
28.10.2014
23 вересня 1900 року народився видатний український географ Володимир Кубійович. Так, саме той Кубійович, якого більшість українців завдяки радянській пропаганді знає як «нацистського прихвостня», «буржуазного націоналіста», «колабораціоніста».
23.09.2014
У власних звітах щодо проробленої роботи радянські партизани відстрілювали солдатів Вермахту, як качок на полюванні.
22.09.2014
12 вересня 1939 вересня передовий загін німецької 1-ї гірської дивізії підійшов до західної околиці Львова з боку вулиці Городоцької. Окремі німецькі підрозділи прорвали заслони польського війська й наступали в напрямку центру міста.
12.09.2014
Згадки про війну, з часу якої минуло 75 літ, викликають у літніх людей лише одне бажання – аби більше таке не повторилося. Тому Анна Станіславів із села Лисятичі Стрийського району з тривогою слухає новини про події на Сході та щодня чекає дзвінка від брата, який живе на Донеччині.
04.09.2014
1 вересня минає 75-а річниця початку Другої світової війни.
01.09.2014
70 років тому, 11–15 липня 1944 року в лісничівці, розташованій між карпатськими селами Сприня та Недільна, відбувся Перший великий збір за участі різних українських політичних організацій, які сформували тимчасовий парламент України – Українську Головну Визвольну Раду (УГВР).
12.07.2014
95 років тому, 7 червня 1919 року почався героїчний наступ Української Галицької Армії, відомий в історії як "Чортківська офензива". Затиснуті поляками, неначе пружина, до "Трикутника смерті" між Дністром і Збручем корпуси УГА перейшли у контрнаступ і відкинули польське військо далеко на захід.
08.06.2014
У середу, 13 травня відбувається ІІІ Проща греко-католицького духовенства до Перемишлян на честь блаженного Омеляна Ковча. 
14.05.2014
Виїхавши до Ізраїлю, Лев Ларський розповів у своїх мемуарах, як «воювали» в Червоній армії «ротні придурки» і що таке «Бандерівський фронт».
07.05.2014
У багатьох радянських/російських кінофільмах про війну є кумедні сцени, коли якийсь «Ромео окопний» у проміжку між боями намагається вночі завітати в землянку до медсестри чи куховарки, і та неодмінно оперіщить його чимось, відганяючи від себе, після чого розлягається регіт решти солдатів. Насправді ж за такими епізодами ховається глибокий трагізм воєнної долі радянських жінок. 
23.02.2014
Дев'ять днів тому помер леґендарний підпільник ОУН Євген Стахів (псевдо: «Борис», «Павлюк», «Стах»), галичанин, якого ще звали «останнім молодогвардійцем».
04.02.2014
У грудні відзначають Міжнародний день боротьби проти корупції. Ми вже розповідали про корупційну ситуацію на теренах України 70 років тому – по німецькому боці фронтової лінії. Цим разом – про те ж саме у більшовицькому варіанті.
12.12.2013
9 грудня відзначають Міжнародний день боротьби проти корупції. Як було з нею на теренах України 70 років тому?
09.12.2013
70 років тому радянські війська звільнили Київ від вермахту. Ця операція в історії Другої світової війни була найкривавішою. Під час її проведення на догоду Йосифу Сталіну (вимагав оволодіти столицею України до 26-ї річниці «великого жовтня») без докору сумління загубили сотні тисяч солдатських життів, а надто – так званої «чорної піхоти».
05.11.2013
Перемога над «фашизмом» - найстійкіша спадщина радянського минулого, СРСР живе у міфі «Великої Вітчизняної», з усіх сил підтримуваного на плаву правлячими елітами.
23.06.2013
Хвороби – такі ж незмінні супутники війни, як смерть, голод та інші страждання. Причому під час затяжних конфліктів, як зауважують фахівці, особливо загострюється ті недуги, що, як в анекдоті, виникають не від нервів, а від задоволення. Під час тривалих військових конфліктів позбавлені жіночого товариства бійці ласі на любовні втіхи. Але при цьому вони найменше думають про запобіжні заходи та можливі наслідки.
22.06.2013
Ґвалтування під час збройних конфліктів завжди мали військово-психологічне значення як засіб залякування та деморалізації противника. Водночас насилля над жінками виступало як маніфестація сексистського (тобто суто чоловічого) та расистського синдромів, що набирає особливої сили в масштабних стресових ситуаціях
21.06.2013
«Колишнього есесмана викрито в Мінесоті», «Командир есесівського підрозділу мешкає в США», «У Сполучених Штатах виявили есесівського карателя» – такими заголовками рясніли інформаційні повідомлення наприкінці минулого тижня. Йшлося про українця родом з Волині, 94-річного Михайла Каркоця, комбатанта-дивізійника.
19.06.2013
З початком німецько-радянської війни гумор і сміх перетворилися на один із засобів виживання в екстремальних умовах. Функції сміху широко використовували й українські повстанці, й радянські партизани.
08.05.2013
Одвічні проблеми командного спорту – поведінка вболівальників на трибунах і так званий «суддівський чинник». Чого лише варті масові заворушення серед футбольних фанів, спровоковані в Сумах, Харкові чи Житомирі у наші часи. Парадокс, але щось подібне відбувалося і в спортивному житті окупованої німцями України.
04.05.2013
Активна націоналістична молодь у Львові намагається чинити опір загарбництву ВО «Свобода». Виявляється, що навіть ті, хто стоїть на позиціях націоналізму, не в захопленні від діяльності парламентської тепер партії. Активістка громадського руху «Автономний опір» Ярина ВОЛОШИН розповіла «Z» про суть конфлікту між її організацією та «старшими товаришами».  
03.05.2013
95 років тому, 29 квітня 1918 року, припинила своє існування Українська Народна Республіка. Її замінила монархічна Українська держава гетьмана Павла Скоропадського.
27.04.2013
Здоровий глузд часто відступає десь далеко на задній план, коли в гру вступають гроші. Грубі гроші. Сто, сто шістдесят, а може, навіть триста мільярдів євро — це і є ті грубі гроші, що їх Атени планують вибити з Берліна як репарації за шкоду, завдану німецькою окупацією Греції за часів Другої світової війни.
12.04.2013
Після захоплення територій на Сході німецька адміністрація, намагалася налагодити дозвілля для свої вояків, аби ті могли на певний час відволіктися від важких буднів війни. Для них крутили кінофільми, відкривали театри, казино, ресторани, навіть борделі. Проте однією з найпопулярніших розваг був похід на футбол, особливо коли на трав’яному майданчику зустрічалися представники «арійської раси» та місцеві спортсмени. Під час таких зустрічей на стадіонах «яблуку не було де впасти».
28.03.2013
Як би не були глибокі внутрішні протиріччя англо-французського блоку, але на час війни перед лицем небезпечного противника вони відсунуті в бік...
22.02.1940
11 лютого ц. р. в Москві, після переговорів, що успішно закінчилися, укладена господарська угода між Союзом РСР і Німеччиною.
14.02.1940
Теперішній етап розвитку війни в Європі характерний тим, що центр ваги воєнних дій зосереджений на морі.
08.02.1940
Від затіяної англо-французськими імперіалістами війни в Європі терплять не лише народи воюючих країн, але і населення нейтральних держав. 
06.02.1940
Представники білофінів за кордоном, а також шведська преса кличе до світу про негайну допомогу Маннергейму.
04.02.1940
"Німеччина знаходиться в умовах, коли в війні з нею здійснюється переконлива воєнна мета, яка виставлена в першу чергу Англією". 
01.02.1940
"Про впорядкування обліку, проживання й пересування іноземців, які перебувають на території м. Львова і області".
28.01.1940
З метою правильного обліку біженців, що знаходяться на території Львівської області — Львівський Обласний Виконавчий Комітет постановляє...
09.01.1940
Повідомлення Штабу Ленінградського військового Округу.
23.12.1939
На території Західної України і Західної Білорусії встановлюється такий порядок грошових розрахунків.
21.12.1939
ТАРС уповноважений передати таку оцінку авторитетних радянських кіл з приводу резолюції Ради Ліги націй від 14 грудня про "виключення" СРСР з Ліги надій.
17.12.1939
Зі мною Черемош говорить про днів минулих давній світ...
12.12.1939
4 грудня Наркомзаксправ одержав з м.Берна (Швейцарія) слідуючу телеграму від генерального секретаря ліги націй п. Авеноля.
05.12.1939
Переговори закінчились підписанням договору про взаємодопомогу і дружбу між СРСР і Фінляндською Демократичною Республікою. 
03.12.1939
Сьогодні в місті Терріокі по згоді представників ряду лівих партій і повсталих фінських солдат створено новий уряд Фінляндії — Народний Уряд Фінляндської Демократичної Республіки. 
03.12.1939
Нижче наводиться текст ноти фінляндського уряду від 27 листопада і текст ноти-відповіді уряду СPCP від 28 листопада ц. р.
29.11.1939
з приводу провокаційного обстрілу радянських військ фінляндськими військовими частинами
28.11.1939
Протягом 3—10 жовтня в Mocкві відбувалися переговори між наркомзаксправ товаришем Молотовим і міністром закордонних справ Литви п. Урбшіс.
12.10.1939
До укладення німецько-радянського договору.
30.09.1939
Події, викликані польсько-німецькою війною, показали внутрішню неспроможність і явну недієздатність польської держави.
18.09.1939
На полях Європи спалахнуло зловісне полум'я німецько-польської війни. Не минуло і кілька днів, як Польща зазнала воєнного розгрому.
17.09.1939
Відвічна німецька жадоба займанщини, що її гітлєризм довів до злочинного шалу, розпугала знoвy світову війну і простягнула руку по землі Польської Держави.
05.09.1939
Тимчасово припинюється з наслідками, передбаченими у пар. III/7 зак. про винятковий стан такі громадянські свободи: 1) особисту свободу, 2) незайманість мешкання, 3) свободу слова, 4) тайну кореспонденції, 5) свободу Товариств.
03.09.1939
Дві лєкції на тему: ідеольоґія і дипльоматія.
25.08.1939
Французька прилюдна опінія вже призвичаїлась до того пів-воєнного стану, в якому від місяців перебуває европейський суходіл.
12.07.1939
Берлін і Рим почули французьке: "нон", ні.
06.04.1939
Минув перший тиждень, від коли німецькі війська обсадили Чехію та Моравію на чолі з Прагою. Перше приголомшуюче вражіня від цього громового удару уступило місце спокійнішому поглядові на речі, хоч усіх ще непокоїть питання, що буде далі. 
29.03.1939
Один із редакційних товаришів, почувши замір автора цих рядків написати статтю під повищим наголовком — зідхнув: "Легкодушний чоловіче: адже ти марнуєш маєток, бо за відкриття тайни німецької політики заплатили б у світі сотні тисяч долярів!"
18.03.1939
Я глипнув оком і побачив спершу цифру — 25 міліонів. Під цифрою стояло: ..."дістають українці від німців“. Вістка про міліони не була щоправда зовсім ясна: міністерство пропаґанди в Берліні призначило для українців у Галичині... Значить не знати, чи ті гроші вже прийшли, чи мають прийти, чи приходять ратами чи мож ждуть на границі. Спершу я сміявся, потім підсміхався, вкінці серіозно задумався... Ануж, хто його знає з тими хитрими ґерманцями! І враз шибнула думка: Галактіоне! Ти сидиш тут, у далекім, глухім закутку, а там у столиці повінь німецьких марок.
21.08.1938


Создан 14 мар 2015