Німці в ЗСУ не витримують - важко служити, "мозок виносить"

 

Німці в ЗСУ не витримують - важко служити, "мозок виносить"

"ЗСУ перетворилися на відрижку совкового рабства. Армія здатна тільки прийняти бій і героїчно загинути", - громадянин ФРН Зіґфрід звільнився із ЗСУ



 

Автор: Mörsergott Ziggi

"ЗСУ перетворилися на відрижку совкового рабства. Армія здатна тільки прийняти бій і героїчно загинути", - громадянин ФРН Зіґфрід звільнився із ЗСУ

"Настав момент, коли особиста свобода стала важливішою за спільні дії з народом, який залишився чужим для мене, коли бажання зробити щось і для себе змушує діяти, а не сидіти на місці".

 

Про символи

Одним із символів свободи в наш час є квиток на будь-який вид транспорту, що дозволяє полетіти, поїхати, попливти, змінити обстановку, отримати задоволення від відпустки, знайти новий професійний виклик, та й просто - відчути себе людиною, не скутою кайданами зобов'язань, яка може самостійно вирішувати, де вона хоче бути. Квиток на літак - це ще і протидія страху висоти, зневіри в могутність технічного прогресу і нудному розумінню радикальних змін. З усіх видів транспорту надаю перевагу саме літаку.

А тепер по суті.

Я громадянин однієї європейської країни, який здобув військову освіту в одній із найкращих армій світу. П'ять років тому я приїхав в Україну, бо відчував глибоку симпатію до українського народу, раптово змушеного боротися за свою свободу, гідність і право на самовизначення. Я вважав своїм обов'язком втрутитися і не стояти осторонь. Мене не потрібно було наставляти або контролювати, я сам був мотивований до кінчиків волосся. При цьому жодні казки про "громадянський конфлікт" мені можна було не розповідати. Специфіка дій російських спецслужб давно і ретельно вивчена, і те, що тут відбувалося, було саме неприкритим вторгненням російської армії, з потенціалом на подальшу вибухову ескалацію. Це абсолютно в дусі спадкоємців КДБ, які в часи свого існування масово сіяли терор і смерть по всій планеті, але уникли клейма злочинної організації. На той момент вони робили спробу повернення України збройним шляхом під свій контроль, це здавалося легким шляхом, адже армія тут майже припинила своє існування.
Але з'явилися непередбачуваності у вигляді добробатів, які самовіддано прийняли головний удар на себе і відбили його.

І ось у це потрапив я, по своїй волі, не за гроші, славу або блискучі цяцьки. Довелося долати таку масу труднощів, які середньостатистичний українець навіть не помітив би - вибивання права на вступ на військову службу за контрактом, отримання УБД як визнання своїх заслуг, якісь пільги я навіть не згадую, все одно нічого не отримаю, та й не потрібно воно мені. Особливих геройств за мною не помічено, в якихось страшних битвах не брав участі, якщо доводилося воювати, то робив це вміло і самовіддано, служив відповідально.

Але світ навколо змінювався. Змінювалися політичні реалії. Довелося наживу ознайомитися з багатьма даностями і особливостями українського суспільства. Я радий, що зміг знайти хороших друзів, людей просвітлених, талановитих, розумних і креативних. Вони - основа успішної та процвітаючої країни. Але є одне але, і це "але" жахливе. Цивілізаційний проєкт української держави виявився проваленим. Уся зрілість і воля українського громадянського суспільства не змогли надихнути злодія і державного злочинця Порошенка, і хорошого, але наївного хлопця Зеленського на створення дієвого концепту оборони і стратегії зі звільнення окупованих земель. Таким чином, Україна здалася перед поширенням "русского мира", навіть не вступивши в серйозну сутичку. Та ідея національної держави, яку люто захищають активні верстви суспільства, від самого початку була химерою, повторенням застарілих шаблонів і схем, і не знайшла позитивного відгуку у світі, а привела лише до роз'єднання і глибокого розколу суспільства, чому корумпований і дегенеративний політикум радісно аплодував. Не знайшлося жодного великого політика, який розуміє дорогоцінну суб'єктність державності і здатний зупинити цей відкат у минуле.

На тлі цього армія і її розвиток не знайшли тієї уваги, на яку заслуговували. Та й навіщо її розвивати, якщо дуже зручно залишатися в умовах декларативного називання Росії агресором, не бажаючи доходити остаточного, максимально логічного висновку - з ворогом потрібно боротися.
ЗСУ сьогодні - це загрузла в боягузтві, лицемірному пафосі і брехливості організація, на чолі якої стоїть пихатий жлоб. Інакше не можна назвати міністра оборони, під час візиту якого нас, рядових солдатів, виганяли з казарми, щоб не муляли очі високоблагородному вельможі.

ЗСУ перетворилися на відрижку совкового рабства. Армія здатна тільки прийняти бій і героїчно загинути, - громадянин ФРН Зіґфрід звільнився із ЗСУ 01

У будь-якій битві переможе солдат ініціативний, розумний, який уміє застосувати свій творчий хист найефективнішим способом. І цей образ бійця ніяк не виховується, не підтримується і не має поваги в армії, що перетворилася на багатотисячний натовп виконавців наказів, де панує атмосфера процвітаючого загнивання.
Єдине, на що зараз здатна українська армія, це прийняти останній бій і героїчно загинути, що навіть буде цілком у традиціях народних міфів. Геть відсутній дух проактивності, бажання дій, прагнення йти вперед і перемагати. ЗСУ повністю перетворилися на те, із чим я приїхав боротися, - на відрижку совкового рабства. І фетишизація прагнення стати частиною НАТО і запровадити в себе стандарти цього військового блоку викликають лише зневажливе здивування. Вам ніхто не заважав провести реформи, здатні збільшити ефективність армії, як ніхто і не заважав подолати корупцію. І тепер ви нав'язуєтеся приєднатися до низки армій, з яких кожна по-своєму досягла високого і найвищого рівня боєздатності, підготовки та забезпечення. Навіть ваші слов'янські сусіди. Треба було тільки не красти, а працювати.

Уже ніяк не вдається почуватися частиною цього лубочно-лялькового театру, занадто велика відмінність у менталітеті, запитах і цілях. Це - не моя армія, не те, чим я особисто міг би пишатися і що я міг би рекомендувати.
Дуже багато останнім часом було червоних ліній і зворотних точок відліку. Я чекав, трохи сподівався на зміни на краще, поступово втрачаючи терпіння.

І ось, настав момент, коли особиста свобода стала важливішою за спільні дії з народом, який залишився чужим для мене, коли бажання зробити щось і для себе змушує діяти, а не сидіти на місці. Через кілька днів літак підніме мене в повітря - і все, перегортається сторінка в цій цікавій книзі і починаються нові пригоди.

ЗСУ перетворилися на відрижку совкового рабства. Армія здатна тільки прийняти бій і героїчно загинути, - громадянин ФРН Зіґфрід звільнився із ЗСУ 02

Mörsergott Ziggi

 

Післямова від редакції

Зазначимо, що громадянин Німеччини Зіґфрід (позивний Океан) з родини емігрантів з СРСР. До війни на Донбасі служив у німецькій армії. З початком російської агресії на Донбасі приїхав в Україну "воювати проти спільного ворога". Брав участь у бойових діях поблизу селища Водяне, що біля Маріуполя.

У квітні 2019 року Зіґфрід дав інтерв'ю для проєкту головного редактора "Цензор.НЕТ" Юрія Бутусва " війна". Зокрема, він розповів про відмінності в українській та німецькій армії.

За його словами, в Збройних Силах України на посаді матроса, навідника міномета, станом на квітень 2019 року він отримував трохи більше 12 тис. гривень (близько 430 євро), а в Бундесвері було 3 тисячі євро. Він пояснив, що "я деградую по грошах, але виграю, отримуючи безцінний досвід".

"Як не крути, але справжня війна з цією технікою і справжнім ворогом, з яким можна по-справжньому воювати, - це професійний виклик, особливого роду, і загалом поки є ця можливість, поки я можу це робити - все прекрасно", - підкреслив Зіґфрід.

Говорячи про відмінності "бойового духу" ЗСУ і Бундесверу, він зазначив, що дуже велику роль відіграє стратегія верхівки армії - хто ворог і що робити, якщо хтось нападе. Якщо цього немає, то у всіх військовослужбовців втрачається уявлення, як і навіщо воювати.

За словами Зіґфріда, він "неодноразово помічав, що навчання, тренування, участі в загальних навчаннях, пов'язаних з німецькою армією, часто жорсткіше відбувалися, ніж безпосередньо бойові дії в Україні - навіть у навчальному стані, дух німецького піхотинця на висоті".

Стосовно відмінностей в організації військової служби також є разючі відмінності між ЗСУ та Бундесвером.

"Там, де присутня німецька педантичність, прагнення до ефективності і дбайливого використання ресурсів, не може бути, наприклад, такої посади, як днювальний. Я намагаюся розібратися в багатьох речах, вдумуюся в їхню суть, і виходить, що сама посада днювального - людини, яка сидить у коридорі, і змушена кричати "струнко", коли заходить командир, - це абсолютно непотрібна нісенітниця з пережитків РСЧА. Це абсолютно не потрібно і нікому не важливо взагалі, крім командира, якому, можливо, лестить, що хтось кричить "струнко", коли він заходить. Це абсолютно неефективне використання людського ресурсу. Ні в німецькій, ні в ізраїльській, ні в американкій армії такого немає. Як вони взагалі живуть без днювального? Незрозуміло!" - іронізує Зіґфрід, висловлюючи сподівання, що незабаром цього не буде в статуті.

Також у ЗСУ "занадто багато паперу, тяганини, велика прихильність до документальних рішень, аналізів, записок - просто занадто багато паперу".

"Не знаю, пов'язано це чи ні - наявність занадто великої кількості офіцерів в українській армії, надто мало рядових, і практично немає толкового сержантського складу, який за все відповідав би. Багато питань життєдіяльності в німецькій армії вирішується не бюрократично - командир взводу подумав, командир взводу вирішив - все! Не порушується статут, не порушуються права військовослужбовців - всі задоволені. Тут же часто через голову взводних, ротних, командирів звертаються безпосередньо до ротного командира з метою вирішити якісь тривіальні питання, заради яких не варто було б морочитися взагалі. Таке відчуття, що командний склад (військові, до речі, які мають ухвалювати правильні, зважені рішення) не готовий до цього, не робить цього, і ці якості передаються далі, і це все загальмовує розвиток армії", - резюмував Зіґфрід.

00:50 "Візитка"
3:20 Життєвий шлях: дитинство, освіта, зміна професії і вибір військової кар'єри
7:02 Навчання в Бундесвері
10:33 Зарплата, забезпечення, пільги в німецькій армії
17:48 Чому приїхав в Україну
20:43 Контракт у Збройних силах України. Чим відрізняються ЗСУ і Бундесвер
30:00 Застосування мінометів у зоні ООС
35:08 Що необхідно поліпшити в українській армії на прикладі Бундесверу
45:56 Ставлення влади Німеччини до участі у війні на Донбасі
47:36 Організація бойової підготовки в Україні та Німеччині
52:44 Спортивні показники в німецькій армії
57:57 Організація військової служби в Німеччині та Україні
1:03:25 Матеріальне забезпечення армії
1:06:04 Проблема алкоголю і наркотиків в армії
1:08:15 Міномет "Молот"
1:10:47 Взаємини з місцевим населенням і майбутнє

https://censor.net.ua/ua/resonance/3173616/zsu_peretvorylysya_na_vidryjku_sovkovogo_rabstva_armiya_zdatna_tilky_pryyinyaty_biyi_i_geroyichno_zagynuty

 

 

отож



Создан 06 фев 2020