Промови Президента України Петра Порошенка

 

Промови Президента України Петра Порошенка




23:36 13.03.2015

Виступ Президента на церемонії вручення Національної премії України імені Тараса Шевченка

Шановні друзі!

Шановні Шевченківські лауреати!

Рівно двісті та ще один рік як Господь послав Україні одну із найбільш величних постатей в нашому більше ніж тисячолітньому літописі.

Вітаю вас і всю країну зі справді національним святом – Днем народження «праотця» модерної української нації, який неначе розбудив багатомільйонний народ від кількасотлітнього летаргійного напівзабуття.

Недарма імперія так його боялася і так боялася цього дня, що тривалий час не дозволяла або перешкоджала його святкувати. І також зрозуміло, чому Кобзар для нас, українців, став найважливішою після Біблії книгою.

«Шевченко завжди буде силою, що змушуватиме рости", – цілком слушно казав Євген Маланюк, український мислитель першої половини минулого століття.

«Феномен Шевченка, – писав в свою чергу Євген Сверстюк, який пішов від нас лише три місяці тому, – відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття, наше минуле і нашу надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух і пам’ять».

Не дивно, що і під час Революції Гідності теж постало Шевченкове Слово. "Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!", – лунало над Майданом. Ця настанова звучить і сьогодні, коли здійснюється воєнна агресія проти нашої держави.

Немає такого періоду і такої події в новітній історії України, де б Тарас не був зі своїм народом. І сьогодні, в час національного оновлення, в час героїчної боротьби Українського народу за незалежність, територіальну цілісність та суверенітет, Шевченко та його Слово є для нас опорою і натхненням. Нам потрібно щодня дослухатися до нього, адже саме на нас з вами покладено велику відповідальність перед народом, державою і часом.

На моє переконання, щоб вести дієву боротьбу з агресором, утверджувати незалежність, маємо виробити ефективну модель культурної політики. Саме культура стане найпершою гарантією єдності України, буде нашою зброєю у протистоянні спробам розмивання національної ідентичності. В ній розвиваються нові, невідомі раніше процеси, вона виходить з музеїв і майстерень на площі і в окопи. Новітню українську культуру творять «мистецькі сотні» і активісти в соціальних мережах – нове явище, яке на сьогоднішній день дуже чітко відображає ті процеси, які зараз відбуваються в країні. Буде дуже важливо, щоб ми побачили і підтримали їх. Переконаний, що модерна культурна політика стане і зброєю для перемоги над ворогом, і інструментом реформ, тому недарма вона включена важливим розділом до Стратегії сталого розвитку "Україна –2020".

Шановні друзі!

Складаю слова шани цьогорічним лауреатам Шевченківської премії – найвищої національної та найпочеснішої премії. Ви здійснили вагомий внесок у розвиток та популяризацію національної культури, її інтеграцію у європейський культурний простір. Гідність, мужність і жертовність – ці одвічні національні чесноти притаманні героям літературних і мистецьких творів, автори яких отримують сьогодні високе визнання й високу нагороду.

Це поет Юрій Буряк, який у книзі лірики "Не мертве море" осмислив здобутки багатьох поколінь українців впродовж століть. Сподіваюся, його поезія – і для дня прийдешнього.

Художника Миколу Компанця називають класиком вітчизняної книжкової графіки. Він створив неповторні графічні образи до творів Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Лесі України, Миколи Гоголя.

Костянтин Москалець – письменник та літературний критик, в книзі "Сполохи" самобутньо розкриває творчість Василя Стуса, Оксани Забужко та інших видатних письменників.

Наша Шевченкіана поповнилась створенням образу Тараса Шевченка у виконанні Петра Панчука. Завдяки його визначному акторському таланту та праці перед нами постає образ людини-творця, яка велінням Божим стала Пророком для всього народу.

Бажаю вам, шановні лауреати, і всім присутнім здоров'я та миру. Ми і раніше бажали миру, але зараз наше ставлення до такого побажання зовсім інше. Мир Україні потрібен, як повітря, ми є мирною нацією. Але ми будемо боронити свою державу і захищати нашу незалежність, нашу волю, демократію. Але ми прагнемо миру. І я від щирого серця бажаю миру всім нам та Україні. Бажаю також невтомної наснаги до творчості та успіхів у розбудові незалежної соборної України, бо саме соборність для нас є найціннішим здобутком.

Перш ніж перейти до церемонії вручення нагороди, хочу повідомити, що мені сподобалась ініціатива поетичного радіо-марафону, який називається "Шевченко мобілізує!". Його проводить Національна радіокомпанія України. Якщо дозволите – маленьку генеральну репетицію для участі в цьому марафоні. Я вибрав для цього вірш «Молитва», вірш від 27 травня 1860 року.

Злоначинающих спини,

У пута кутії не куй,

В склепи глибокі не муруй.

А доброзиждущим рукам

І покажи, і поможи,

Святую силу ниспошли.

А чистих серцем? Коло їх

Постави ангели свої

І чистоту їх соблюди.

А всім нам вкупі на землі

Єдиномисліє подай

І братолюбіє пошли.

Ці слова лишаються актуальними і через 155 років після написання.

Російські спецслужби без упину працюють над дестабілізацією обстановки в Україні, щоб зовнішню агресію посилити потужною внутрішньою дестабілізацію, розбратом, сваркою – і взяти нас з вами голими руками.

Тому цей Тарасів вірш є для нас дороговказом; тому і прошу щодня Всевишнього послати нам єдність, і ті самі братолюбіє та єдиномисліє. Щоб не прийшлося нам потім бідкатися словами великого нашого гетьмана Івана Мазепи: «През незгоду всі пропали. Самі себе звоювали».

Уроки історії для того нам і даються, щоб ми робили з них висновки. Україна є понад усе. Перемога буде з нами. Ми переможемо з мудрими Шевченківськими словами.

Слава Україні!

http://president.gov.ua/news/32436.html

04.03.2015 14:16
Прес-служба Президента України
Звернення Президента з нагоди відзначення 200-річчя від дня народження Михайла Вербицького і 150-ї річниці першого публічного виконання національного гімну

Шановні співвітчизники!

У березні цього року ми відзначаємо дві знакові та взаємопов’язані між собою дати. Виповнюється 200 років від дня народження українського композитора і громадського діяча, автора музики Державного Гімну України Михайла Вербицького та 150 років відтоді, як уперше публічно було виконано національний гімн "Ще не вмерла України і слава і воля...".

Державний Гімн України - це величний твір, у якому живе душа нашого народу, його славна історія.

Музику національного гімну, його слова передавали з покоління у покоління українці всього світу, він єднав борців за свободу і незалежність рідної землі, під його звучання перемогла Революція Гідності.

Державний Гімн України і сьогодні лунає від західних до східних рубежів нашої держави, разом з молитвою за оборонців Вітчизни, даючи їм підтримку у звитязі з агресором.

Нині наш гімн можна почути не лише в українських містах і селах. Він став упізнаваним, своєрідним символом свободи. Це справжній духовний фундамент сучасного українства.

Віддаючи належну шану творцеві невмирущої музики нашого Державного Гімну, ми славимо усіх, хто з його словами на устах бореться за Україну - на передовій чи самовіддано працюючи задля майбутнього країни.

Бережімо ж нашу рідну землю. Шануймо наше культурне надбання.

Слава Україні!

Петро ПОРОШЕНКО

http://www.president.gov.ua//news/32411.html

3.02.2015 11:11
Прес-служба Президента України
Звернення до Українського народу у зв’язку з роковинами трагічних подій у Криму

Шановні співвітчизники!

Азіз ватандашлар!

Уважаемые соотечественники!

У ці лютневі дні виповнюються роковини драматичних подій далекої історії півострову та сьогодення Криму.

Згадаймо, як московські більшовики в Криму 23 лютого 1918 року, втопивши місцевий спротив у крові, стратили видатного кримськотатарського діяча, одного із засновників і голову національного Курултаю, Муфтія мусульман Криму, автора кримськотатарського національного гімну «Ант еткенмен» Номана Челебіджихана.

А рівно рік тому відбулися події, які у ХХІ столітті важко збагнути будь-якій цивілізованій людині. Людство стало свідком цинічних дій, спрямованих на насильницьке захоплення Криму — невід’ємної частини Української держави. Так званий референдум, оголошений та проведений одночасно з масштабним вторгненням на кримську землю російських військових, був не чим іншим, як фарсом, закликаним прикрити відкриту агресію Росії проти України.

Наша держава у жодному разі не визнає результатів цього нікчемного акту, проведеного всупереч міжнародному праву та національному законодавству України. Тим більше, що переважна частина мешканців Криму, насамперед кримські татари та українці, висловили активний бойкот цьому політичному шоу, зберігши свою відданість Україні.

Україна ніколи не відмовиться від своїх суверенних прав на Крим, буде захищати всіма доступними засобами права людей, які там живуть. У цьому питанні існує повний консенсус між українською владою, політиками та громадянським суспільством. В цьому ми маємо також абсолютну підтримку держав світу та всіх міжнародних організацій.

Дорогі кримчани!

Я хотів би звернутися передусім до тих із вас, хто незалежно від етнічного походження, мови спілкування, релігійної належності вважає себе громадянином України.

Люди старшого віку добре пам’ятають, як зранена під час Другої світової війни, знекровлена внаслідок сталінських депортацій кримськотатарського народу та представників інших етносів, виснажена через безгосподарність у післявоєнні роки кримська земля почала стрімко відроджуватися. Напоєна водами Славутича вона знову стала давати багаті врожаї. Завдячуючи працьовитим рукам і зусиллям вихідців з України, відновилася та зміцніла економіка, розвивалася рекреаційна галузь.

Майже одночасно з відновленням державної незалежності українці протягли руку своїм братам, всіляко сприяли поверненню на батьківщину та облаштуванню виселених комуністичним режимом кримських татар, представників інших національностей, чиїм домом був та завжди залишатиметься Крим.

Але з минулого року на кримську землю знову ззовні були привнесені недовіра, розбрат і ворожнеча. Відомі численні факти порушення російськими окупантами прав кримських татар, етнічних українців, росіян, представників інших етносів Криму, які мають проукраїнські погляди. У Криму панує поліцейське свавілля, арешти за надуманим приводом, обшуки навіть у культових закладах, депортації лідерів та арешти членів Меджлісу кримськотатарського народу — представницького органу корінного народу Криму.

Прийде час, і кожний, хто здійснив та здійснюватиме злочин проти Української держави та проти прав людини в Криму, постане перед міжнародним та українським судами.

Ті, хто зараз «націоналізує» власність українських громадян, підприємств, закладів та органів влади, хто у піратський спосіб видобуває з українського шельфу корисні копалини, хто всупереч національному та міжнародному праву використовує інші ресурси України в Криму, мають знати, що доведеться повертати все незаконно взяте та відповідати за вчинене. Органами влади вже зараз здійснюється необхідна робота для відновлення прав власності за допомогою міжнародних судів.

Переконаний, цивілізований розвиток Криму, реалізація його багатого потенціалу можливі лише в складі незалежної та неподільної України.

Українська держава поверне контроль над тимчасово окупованою територією. Не буду сьогодні говорити, що це відбуватиметься швидко і просто. Але це станеться обов’язково, ми разом відбудуємо новий Крим, в якому будуть забезпечені права й інтереси корінного народу Криму і всіх мешканців півострова, незалежно від їхнього етнічного, мовного та релігійного походження. І за це ми боремося та боротимемся разом!

Да здравствует единая Украина!

Яшасын бирлик Украина!

Хай живе єдина Україна!

http://www.president.gov.ua//news/32343.html


20.02.2015 19:30
Прес-служба Президента України
Виступ Президента України на церемонії вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні на Майдані Незалежності

Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас – слава,

І воля святая!

Ці слова Тараса Шевченка, дорогі мої співвітчизники, стали духовним заповітом Сергія Нігояна, одного з перших Героїв Небесної Сотні. А скількох ще ми втратили потім! Вони стояли тут пліч-о-пліч, представники різних етносів, віросповідань, вихідці зі Сходу і з Заходу, Півночі і Півдня; які говорили українською, російською та іншими мовами. Їх об’єднала спільна Батьківщина, спільна Вітчизна, їх об’єднала Україна, палка любов до неї і героїчна боротьба за сповнене гідності європейське майбутнє нашої держави.

Географія цих скорботних і водночас славних днів охоплює всю Україну. На українській Донеччині, в селі Світле Добропільського району, відкрили меморіальну дошку односельцю-майданівцю Володимиру Наумову, який загинув тут, у Києві, 18 лютого. Та на тлі подій на Донбасі ми з вами добре розуміємо, чому ці події і нині для нас для всіх, українців, і для всього світу є глибоко символічними.

Шановне товариство!

Тут, на Майдані, ми боролися не тільки і не стільки з маріонетковим Януковичем. Адже тепер зрозуміло, що російська агресія проти України почалася із «наступу» на Вільнюс, коли 29 листопада Україна мала підписати у Вільнюсі історичну Угоду про асоціацію, і 21 листопада неукраїнський Уряд прийняв рішення зупинити рух країни в Європу. На це святе місце одразу ж з протестом вийшли небайдужі.

Революція Гідності стала першою і, головне, виграшною битвою у війні за нашу незалежність. І коли ворог побачив, що мирний аншлюс України в Митний союз захлинувся, він вирішив танками та градами розчленувати Україну. Та цій авантюрі також не довелося стати реальністю. Новостворена українська армія за всенародної волонтерської підтримки зупинила ворога на далекосхідних рубежах. Народжені не для війни українці, мирні українці ‒ бо ми є мирний народ ‒ взяли до рук зброю і зупинили добре вишколену армію – одну із найпотужніших у світі і на континенті.

Саме подвиг Небесної Сотні надихнув сотні тисяч українців на боротьбу з російською агресією. А щонайменше чотири тисячі членів самооборони Майдану, сотні нашої з вами самооборони, вирушили на фронт, де не на життя, а на смерть боронять незалежність своєї країни від «сили темної, проклятої орди».

Нам протистоїть потужний ворог, значно чисельніший, ніж ми, і, нажаль, набагато краще озброєний. Плани напасти на нас він виношував роками. Він готував саме для цього свої збройні сили і формував у нас всередині країни п’яту колону. Але ми все рівно сильніші, бо з нами правда, і ми сильніші, бо з нами Бог. Для нас ця війна за свою землю, за нашу землю – війна справедлива, а для супротивника – ні! І це визнано всім світом, бо весь світ зараз є солідарним з Україною.

Післязавтра, 22 лютого, на моє запрошення, на ваше запрошення, на запрошення народу України сюди, на це святе місце, приїдуть європейські лідери, президенти, прем’єр-міністри, представники влади країн Євросоюзу, щоб вшанувати подвиг нашого народу і віддати належне пам’яті українських героїв. Але не тільки для цього, а й для того, щоб підкреслити своєю присутністю, що двері в Європейський Союз для України відчинені. І це визнання подвигу українських героїв, тої ціни, яку український народ заплатив за право мати європейську перспективу.

Вистояти, зберегти державу ми зможемо лише за умови, коли ми збережемо єдність, коли ми уникнемо будь-яких внутрішніх чвар, коли будь-яка п’ята колона не дасть нам розколоти нашу єдність! І я впевнений, що саме так і буде. Ми це продемонстрували на фронті і зараз аж ніяк не дамо, не допустимо внутрішнього фронту, над відкриттям якого дуже наполегливо працюють спецслужби сусідньої держави, сіючи страх, паніку, зневіру у наших силах і недовіру українців один до одного. Ми зламаємо цей сценарій і переможемо, як перемагали до сих пір!

І як би не було складно, які б ще випробування не випали на нашу долю, я обіцяю вам, що викладуся по максимуму, щоби ті великі жертви, які за останній рік зазнав наш народ, не виявилися змарнованими. Зупинимо війну – і вже за кілька років кожен помітить, як змінюється Україна.

Ми кожною клітиною відчуваємо, як народ вимагає прискорити зміни. Однією рукою відстрілюючись від агресора, іншою пришвидшуємо маховик незворотних реформ. У 14-му році, дорогі друзі, дорогі співвітчизники, ми з вами зберегли Україну, а 15-й рік стане вирішальним у започаткуванні фундаментальних змін в будівництві нової держави.

Я впевнений: Україна буде жити у мирі, розвиватися і рухатися в обраному європейському напрямку. І станеться це завдяки нашим з вами янголам-охоронцям — Героям Небесної Сотні і ще багатьом сотням лицарів, які віддали найцінніше, що вони мають, – своє життя за Україну.

Дорогі друзі, ми всі у вічному боргу перед матерями й батьками за те, що вони виростили мужніх і прекрасних синів і доньок. І схиляємося перед дітьми, які втратили батьків.

Прошу Владислава Цепуна, сина Героя Небесної Сотні, Героя України Андрія Цепуна, запустити «Промені гідності». З кожного місця, де минулого року розлучилася з тілом світла душа, злетить до небес пам’ятний Промінь Гідності.

Згадаймо кожного, хто віддав своє життя за Україну!

http://www.president.gov.ua//news/32323.html



20.02.2015 15:13
Прес-служба Президента України
Виступ Президента на церемонії вручення державних нагород членам родин Героїв Небесної Сотні

Дорогі співвітчизники!

Шановні рідні та близькі наших національних Героїв!

Від тих трагічних подій, коли кожен з вас втратив найрідніших своїх людей, а вся Україна – найкращих своїх синів та дочок, сплив цілий рік. Та не минає – і ніколи не мине! – глибокий біль від тієї безповоротної втрати.

Голови перед світлою пам’яттю Героїв Небесної Сотні схиляє вся країна. Не знаходжу слів, щоб втішити вас, тому що таких слів відшукати неможливо. Таких слів – їх просто не існує!

Від сьогодні і до скону віків Україна щодвадцятого лютого відзначатиме День Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції Гідності, захищаючи Україну. Завдяки їхній самопожертві ми живемо і дихаємо, і маємо унікальний шанс змінити країну на краще, і не дай Боже нам його змарнувати.

На свій великий подвиг Велика Небесна Сотня йшла свідомо і без жодного страху. Від 22 січня, коли першими загинули Сергій Нігоян, Михайло Жизневський та Юрій Вербицький, всі, хто боровся на Майдані, знали, чим ризикують. І всі ми там розуміли, що кожен день для кожного з нас може стати останнім.

Боротьба за право жити у справді європейській країні, яка розпочалася на Майдані, триває й досі, тепер на Донбасі. Більше чотирьох тисяч членів самооборони Майдану пішли на фронт, боронячи Україну від російської агресії на Донбасі.

Маю тримати себе в руках, але, повірте, це невимовний біль не лише для їхніх родин, але і для мене як для Президента, як для людини…

Тепер вже остаточно ясно, що ми на Майдані рік тому боролися не з Януковичем. Він був лише жорстокою і слухняною маріонеткою.

Агресія Росії проти України почалася ще зі зриву підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом, яка мала відбутися у Вільнюсі. До ліквідації та розшматування України в Москві готувалися ще до перемоги Майдану. Вони очікували падіння Януковича зо дня на день – і прискорили хід подій.

Генеральна прокуратура та СБУ встановили чіткий російський слід у розстрілі Майдану. Слідство, нарешті, отримало доступ до записів приватних телефонних розмов Януковича з представниками російських силових структур. Вони разом заздалегідь готувалися до розстрілу.

Буквально днями керівництво Служби безпеки поінформувало мене про те, що, допитані нею, бійці «Альфи» дали покази, що помічник президента Росії Владислав Сурков керував організацією снайперських груп іноземців на Майдані.

Питання проти людяності не мають терміну давності, так. Але поставлю і собі, і вам риторичне запитання: хіба Росія колись видасть нам злочинця Януковича, головного винуватця кровопролиття на Майдані? Я не сумніваюся, що він вічно горітиме в пеклі, але це вже поза юрисдикцією земного суду. Тим не менш, для торжества справедливості за моєї ініціативи Верховна Рада ухвалила закон про можливість заочного притягнення до відповідальності очільників колишнього режиму, які вбивали людей та грабували країну, але цього недостатньо.

До відповідальності будемо притягувати і суддів, які протягом останнього року покривали підозрюваних у причетності до розправи над Майданом. Новий закон по судах, ухвалений минулого тижня, дає нам таку можливість. Сьогодні він надійшов до мене із Верховної Ради, і я не гаятиму часу на його підпис.

Це дуже складні і заплутані справи. Знищено доказову базу, заметено сліди, втекли виконавці. Відбулося це все в період міжвладдя, коли було паралізовано діяльність всіх без виключення силових структур. Всі ці об’єктивні труднощі я усвідомлюю розумом, але серце моє, так само, як і ваші, відмовляється сприймати ці пояснення.

Висновок такий: поки що правоохоронні органи недостатньо зробили для покарання вбивць. Не одна голова ще полетить, але можемо констатувати: за останні місяці було зроблено набагато більше, ніж за останній рік. Значить, можна, значить, знаходяться сили, свідки, щоб всі, хто вбивав українських героїв, отримали по заслузі.

Як Глава держави відчуваю колосальну відповідальність перед Героями Небесної Сотні, перед вашими дітьми та батьками, братами та сестрами. Вони померли за те, щоб Україна стала справді незалежною, могутньою, успішною європейською державою.

Ця велика мрія, ця національна ідея не просто обов’язково відбудеться. Вона – вже втілюється в життя. Ми підписали Угоду про асоціацію з ЄС, а до кінця цього року очікуємо запровадження безвізового режиму. Створили нову українську армію, яка зупинила ворога на далекосхідних рубежах. Згуртувалися в єдину українську політичну націю. Ми єдині як ніколи, а європейська ідея проросла та пустила міцне коріння в усіх регіонах. У до нитки розграбованій Януковичем країні знайшли гроші на озброєння. Попри те, що через війну втратили чверть економіки, не допустили дефолту.

Ми відправили на смітник історії старий парламент, нафарширований регіоналами, обрали нову проєвропейську Раду, сформували більшість і найбільш реформаторський Уряд в історії України. Кадри шукали по всьому світу, засвоїли реформаторський досвід наших успішних сусідів, а самих реформаторів – винайняли на роботу в Україні.

Дев’ять членів конкурсної комісії з бездоганною репутацією цими днями завершують підбирати кандидатури на посаду директора Національного антикорупційного бюро.

Реформи починаються, набирають обертів, але слід розуміти, що це кропітка, важка та марудна робота, результати якої стануть відчутними лише за кілька років.

Впроваджувати реформи доводилося лише однією рукою, бо іншою мусимо відстрілюватися від ворожого сусіду. Він прагне не лише знищити нас фізично, але й виснажити економічно. Ви ж розумієте, що Росія здійснює агресію не для того, щоб відтяти Донбас, а щоб знекровити всю нашу країну! Отож, щоб збудувати успішну Україну, нам треба якнайшвидше завершити війну, через яку ми втрачаємо темпи змін.

Чи задоволений я сам цими темпами? Звісно, ні. Не все нам вдається робити так стрімко, як чекають всі наші співвітчизники; не так швидко, як нам самим хотілося би. Між «верхами» і «низами», які рівною мірою прагнуть реформ, утворилася середня ланка, яка не хоче змін.

Чи є у нас помилки? Ви ж знаєте, не помиляється лише той, хто нічого не робить. На помилках вчимося і стаємо сильнішими.

Ми проведемо реформи, розбудуємо Збройні Сили та захистимо державність. Як би не було складно, які б ще випробування не випали на нашу долю, я зроблю все, щоб великі жертви, які за останній рік поніс наш народ, не приведи Господи, не виявилися марними. В цьому вам присягаю.

Від імені усього Українського народу – щира подяка Вам, матері та батьки, за те що виростили таких мужніх і прекрасних синів та дочок. І доземний уклін синам та дочкам, які втратили батьків.

Прошу вшанувати хвилиною мовчання пам’ять всіх героїв, які померли за Україну.

Попри усі труднощі та виклики ми переможемо!

Бо з нами Бог. І правда – на нашому боці!

Слава Україні!

Слава її Героям!

Шановне товариство!

У листопаді минулого року, в День Гідності та Свободи, я підписав Указ «Про присвоєння звання „Герой України“ Героям Небесної Сотні», і зараз я матиму честь вручити вам ці високі нагороди.

http://www.president.gov.ua//news/32316.html


18.02.2015 12:57
Прес-служба Президента України
Заява Президента з приводу ситуації в Дебальцевому

Вже можу повідомити, що сьогодні вранці Збройні Сили України разом з Національною Гвардією завершили операцію з планового та організованого виводу частини підрозділів з Дебальцевого. Ми можемо сказати, що вже станом на зараз вийшло 80% частин. Ми чекаємо ще дві колони. Вийшли бійці 128-ї бригади, частини підрозділів 30-ї бригади, решта 25-го та 40-го батальйону, спецназ, Нацгвардія, міліція.

Ми можемо стверджувати, що поставлені завдання Збройні Сили України виконали повністю. Ця позиція та успіхи нам були конче потрібні в Мінську під час переговорів та після Мінську. Ми змогли продемонструвати всьому світові справжнє обличчя бандитів-сепаратистів, підтримуваних Росією, що виступала гарантом та безпосереднім учасником Мінських переговорів.

Ми стверджували та довели: Дебальцеве перебувало під нашим контролем, жодного оточення не було, наші частини та підрозділи вийшли планово та організовано. Вийшли повністю з бойовою технікою: танками, бойовими машинами піхоти, самохідними артилерійськими установками, з автомобільною технікою. Командири проводять роботу з особовим складом. Ми чекаємо ще одну колону, одну роту.

Залишивши бойові дозорні пости і відвівши їх на нову лінію оборони, залишили собі плацдарм для оборони держави.

Це переконливий доказ боєздатності Збройних Сил та ефективності військового командування. Можу сказати, що, незважаючи на жорсткі артилерійські обстріли, обстріли з систем залпового вогню, поки що ми маємо дані загалом, що на більш ніж двотисячне українське угрупування ми маємо 30 поранених. Нині збирається інформація, можуть бути уточнення, але станом на зараз я володію такою інформацією.

Я хочу сказати, що цими діями була посоромлена Росія, яка ще вчора вимагала від українських військових скласти зброю, підняти білий прапор і здатися в полон. Українські військові з честю підтримали високе звання захисника Вітчизни, і, як я обіцяв, дали по зубах тим, хто намагався їх оточити, і вийшли з Дебальцевого за наказом Верховного головнокомандувача, який я віддав вчора після того, як російські військовослужбовці заборонили представникам ОБСЄ рухатися в Дебальцеве для того, щоб засвідчити нашу готовність почати відведення важкої артилерії, важкої техніки і продемонструвати відсутність оточення. Вони знали, що це неправда, вони цього боялися, і ми сьогодні це продемонстрували і довели своєю операцією.

Ми сьогодні зайняли нові рубежі оборони. І ми вимагали під час моїх переговорів з лідерами Сполучених Штатів Америки та Європейського Союзу жорсткої реакції світу на брутальне порушення Росією Мінських домовленостей, режиму припинення вогню, початку відведення важкої техніки. І ми будемо готувати організовані, скоординовані дії.

Сьогодні ввечері я скликав засідання Ради національної безпеки і оборони. Зараз я вирушаю на фронт для зустрічі з тими, хто вийшов з Дебальцевого, і я матиму високу честь потиснути руку і подякувати українським героям.

Також сьогодні буде проголошено мій Указ про присвоєння високого звання Героя України командиру 128-ї Мукачівської горно-піхотної бригади Сергію Шапталі. Країна пишається такими героями.

Внутрішню стабільність в країні не вдасться розхитати батальйонами «все пропало», батальйонами «все кінець», брехнею про 200 і більше загиблих учора, брехнею про оточені блокпости, про українських військових, які нібито перебувають там без боєприпасів, їжі і води. Це сценарій не український. І впевнений, що ті, хто його розповсюджував, чекали абсолютно іншого результату. Ні, на щастя, сьогодні ми маємо вдало завершену операцію. Будемо мати можливість і далі боронити державу.

http://president.gov.ua/news/32292.html


07.02.2015 18:33
Прес-служба Президента України
Виступ Президента України Петра Порошенка на Мюнхенській конференції з питань безпеки

Шановний пане Посол,

Шановні президенти-учасники обговорення,

Пані та панове.

Я прибув сюди сьогодні з яскравими спогадами про минулорічну Мюнхенську конференцію. Це було якраз перед тим, як Україна заплатила страшну ціну життів, які були втрачені на Майдані, за те, щоб стати демократичною європейською державою. І я сьогодні надзвичайно гордий за мою країну тут, в Мюнхені.

50 разів ця конференція підтверджувала, що зобов’язання, відповідальність та цінності є фундаментальними складовими глобальної безпеки та миру. І я був дуже гордий тоді, бо Україна нагадала Європі та світу, що демократія та цінності варті того, щоб за них боротися.

Це був час, коли ми вірили у міжнародне право. Була впевненість, що територіальні претензії, агресія, право сильного залишилися в минулому, як мінімум на нашому континенті.

Але наразі ця впевненість зникла. 2014 рік перевів стрілки годинника на десятки років назад, або навіть сторіччя. Наш сусід порушив міжнародне право та анексував частину нашої території. Сьогодні наш колишній стратегічний партнер веде гібридну війну проти суверенної держави — співзасновника ООН.

Кургани брехні і пропаганди були вбудовані в стіну ненависті, що виросла між двома колись дружніми народами. Кордони, через які раніше транспортували товари та проїзжали друзі, зараз кишать російськими танками, БМП, артилерією та амуніцією.

Скільки ще доказів нам потрібно для того, щоб визнати очевидний факт, що російські найманці, зброя, військові тренери та війська перебувають на нашій території?

Сьогодні я взяв з собою паспорти та військові квитки російських солдат, російських офіцерів, які приїхали до нас, — це найкращий доказ агресії та присутності російських військових.

Останній рік став нескінченою трагедією для мого народу. Список загиблих українських військових, що боронять свою землю від агресора, постійно зростає.

Я маю паспорти та військові квитки російських солдат та офіцерів, які «загубилися». Це найкращий доказ агресії та присутності російських військ.

Ми робимо багато конференцій, щоб продемонструвати всьому світу російських солдат та офіцерів і те, як вони «загубилися» за багато кілометрів від кордонів зі зброєю та танками, які вбивають десятки, сотні, тисячі наших співвітчизників.

Це триває понад вісім місяців. Це стало нескінченою трагедією для моєї нації. Кількість загиблих українських солдат, які захищали Україну від агресії, вже сягнула 1432 осіб. 5638 мирних мешканців було вбито з квітня місяця.

Кількість жертв серед мирного населення зростає і навіть сьогодні в Дебальцевому, коли вчора ми запропонували перемир’я, щоб мати можливість створити гуманітарний коридор для виведення мирного населення, вони погодились. Ми направили до Дебальцевого десять автобусів зі Слов’янська та Харкова, і десять з окупованого Донецька. Всі автобуси, що прямували до української території, були наповнені мирними жителями. А з десяти автобусів, що прямували до Донецька, був наполовину наповнений лише один автобус. Це яскрава демонстрація того, скільки людей підтримують незалежну суверенну Україну, а скільки «російську весну».

Сотні і тисячі мирного населення стали жертвами терористів, фінансованих, тренованих і озброєних Росією.

298 невинних жертв рейсу МН-17, який був збитий тренованими і озброєними Росією терористами. Жертви, які представляли усі нації від Австралії до Сполучених Штатів. Це яскрава демонстрація того, що терористи тримають у небезпеці не тільки Україну чи наш континент — це проблема всього світу.

Шістнадцять невинних мирних громадян, вбитих у Волновасі і вісім вбитих у Донецьку, більше ніж тридцять вбитих і понад сто поранених під час обстрілу російськими ракетами Маріуполя. І це та ціна, яку Україна сплачує за цінності, за свободу, за європейський вектор розвитку.

Діти Дебальцевого ніколи не позбудуться спогадів про те, як вони провели ніч, ховаючись від вибухів. Мільйон переселенців втекли від жахів війни. Мільйон на вільну частину України і тільки сімдесят тисяч до Росії! Дуже легко порівняти.

Я б хотів подякувати нашим міжнародним партнерам і всім вам за гуманітарну підтримку людей, яким довелося розпочати життя з нуля.

Надія Савченко — пілот українських повітряних сил, капітан моєї армії — провела 237 днів у російській в’язниці, куди вона була забрана з української території за те, що пішла захищати свою країну як офіцер.

Сьогодні 57-й день її голодування проти її незаконного викрадення та ув’язнення. Це машина, яка дуже нагадує радянську репресивну машину, яка зараз використовуються для того, щоб зламати волю українського офіцера. І коли ми кажемо «Свободу Надії!», ми маємо на увазі, що кожний українець, що був викрадений і підданий тортурам за те, що він захищав свою країну, має бути звільнений.

Війна виснажує Україну щодня і впливає на життя наших громадян. Ми втратили 20 відсотків нашого індустріального виробництва. Десять відсотків із цих двадцяти розбиті через російські атаки. Бої на Донбасі загрожують екологічною катастрофою світового масштабу, оскільки одна з найбільших ядерних АЕС в Україні, Європі — Енергодар — розташована в 280 кілометрах від Маріуполя.

Ця агресія відкриває скриню Пандори для міжнародної безпеки, і вже зрозуміло, що не можна відкладати рішення. Цей конфлікт треба вирішувати, а не заморожувати.

Тепер зрозуміло, якщо Україна не зможе повернути мир та поновити територіальну цілісність, перегляд кордонів, розповсюдження тероризму, гуманітарна та технологічна катастрофа продовжуватимуться і я радий розділити цю дискусію з моїми друзями — президентами країн, які є українськими партнерами.

Сьогодні в Україні ми маємо відвойовувати нашу свободу та незалежність. Але не тільки. Це також є свободою Європи, незалежністю Європи і безпекою світу.

Думаю, що це дуже гарне рішення, що більшість обговорень сьогодні присвячені Україні та українській кризі, присвячені агресії проти України і всі разом ми маємо знайти спосіб як вирішувати це питання.

Я Президент миру, а не Президент війни і мій перший крок на посаді був спрямований на одностороннє перемир’я і мій Мирний план. У час, коли ми були у Вельсі на саміті НАТО, були підписані Мінський протокол і Мінський меморандум на основі мого Мирного плану. В цих документах задекларовані дуже прості речі — негайне припинення вогню, звільнення заручників, закриття українського кордону, відведення всіх іноземних військ з нашої території, дуже простий демократичний механізм — вільні та справедливі місцеві вибори за українським законодавством, які будуть засвідчені міжнародними спостерігачами. Немає інших способів представити людей Донбасу у демократичній та вільній країні.

Але це не сподобалося нашому опоненту.

Я впевнений, що тільки Мінський меморандум і Мінський протокол, що визнані світом, можуть стабілізувати ситуацію в Україні. Ми ніколи не визнаємо незаконні вибори 2 листопада, де були нібито обрані лідери так званих ЛНР та ДНР.

Зараз вони дивуються, чому ми не маємо прямого діалогу з терористами.

Нам треба проводити вибори. Спочатку необхідно досягти перемир’я, а вже після цього вибори, щоб мати демократичне середовище. Але ми маємо досягти всього цього негайно.

Ви можете уявити, що хтось у Європі в XXI столітті може бути проти перемир’я без будь-яких умов? Вважаю, що це дуже великий виклик, на який ми маємо отримати відповідь у найближчі години чи дні. Хто буде відповідати за відсутність миру?

Пані та панове!

Відновлення перемир’я є нашою основною метою. Ми маємо прийняти на себе зобов’язання докласти спільних зусиль.

Кілька днів тому Німеччина і увесь світ втратили одного з найбільш визначних діячів в сучасній історії федерального Президента Ріхарда фон Вайцзеккера, який грав визначну роль також і у долі України. Саме він направив лист до мого попередника, першого Президента України Леоніда Кравчука і визнав нашу незалежність. Одного разу він сказав: «Питання Німеччини буде відкритим, доки Бранденбурзькі ворота є закритими». Я би хотів перефразувати його слова: питання України буде відкрите, доки серця світової спільноти будуть закриті для того, щоб допомагати Україні у військовій сфері.

Ми — незалежна нація і ми маємо право захищати наш народ. Ми ніколи не порушували і не порушуємо Мінський меморандум і ми не робимо ніяких кроків, які б могли його порушити. Але я як Президент своєї країни відповідаю за життя кожного українця. І якщо ми докладемо всіх зусиль для підписання мирного протоколу, припинення вогню, ми будемо мати право на захист нашої території і нашого народу за підтримки всього світу.

Я знаю, що багато експертів сперечалися щодо надання такої підтримки, вважаючи, що військова допомога спровокує агресію. Але ми бачимо, що, навпаки, нестача захисту сприяє ескалації ситуації. Протягом цього конфлікту ми довели свою відповідальність і те, що ми не будемо використовувати оборонну зброю для нападу.

Чим сильніший наш захист, тим ми переконливіші в нашій дипломаті.

Ми готові до негайного та всебічного припинення вогню, Росія також повинна бути готовою до цього. Перемир’я в Україні має стати одним зі шляхів зміцнення стабільності у європейському та міжнародному суспільстві.

Цього року ми відзначимо 40-ву річницю Гельсінської угоди, і я думаю, що нам потрібен чіткий механізм гарантій дотримання міжнародних зобов’язань, прийнятих в рамках основоположних документів, зокрема Статуту ООН, Гельсінського Заключного акта та Паризької хартії.

Така поведінка в міжнародних відносинах більше не може бути прийнятною в Європі. Я говорю про нову Європейську Хартію Відповідальності.

У цьому документі країни могли б підтвердити свої попередні міжнародні зобов’язання. Хартія може також забезпечити чіткі інструменти і механізми, щоб покарати за порушення. Ми готові представити наші погляди і пропозиції по цьому Статуту для подальшого розгляду в ОБСЄ.

В травні цього року ми матимемо конференцію у Нью-Йорку щодо перегляду договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Дозвольте мені також зупинитися ще на одному важливому аспекті нинішньої міжнародної безпекової ситуації.

Це пов’язано з одним із наслідків української кризи, який я би назвав «порушена обіцянка Україні».

Я маю на увазі явне порушення Росією Будапештського меморандуму 1994 року, в якому, поряд з Великобританією і США, Росія зобов’язалася поважати суверенітет і територіальну цілісність моєї країни в обмін на вступ України до ДНЯЗ і відмову від ядерної зброї. Двадцять років тому ми віддали 1420 ядерних ракет в обмін на гарантію безпеки. А сьогодні, я вважаю, ми маємо право отримати нелетальну зброю для захисту нашої країни в рамках Будапештського меморандуму.

Я би також хотів звернути увагу на відсутність правової відповідальності відповідно до норм міжнародного права за цинічну і агресивну пропаганду, направлену на заохочення та розпалювання національної, расової чи релігійної ненависті.

Вважаю, що Росія має нести відповідальність за цинічну і незаконну пропаганду, що спричиняє релігійну та національну ворожнечу. За один рік відсоток людей, що погано ставилися до України, в Росії виріс з 26 до майже 60%.

Ми маємо створити законні міжнародні механізми та інструменти, які б протидіяли пропаганді і змусили би країни бути відповідальнішими та дотримуватися принципів невтручання у внутрішні справи інших країн.

Вже більше року Україна стикається з серйозними наслідками неоголошеної гібридної війни. Дуже важливо, щоб держави регіону приділяли більше уваги гібридним загрозам.

Зараз це не лише наша країна, це також Румунія, Болгарія, Литва і інші країни, які мають сусідні з Росією кордони, на рубежі яких проводяться дуже інтенсивні військові навчання.

Потрібна чітка стратегічна концепція з широким діапазоном інструментів реагування для вирішення цієї складної проблеми і підвищення відповідальності за застосування тактики гібридної війни.

Пані та панове!

Через кілька днів у Києві відбудеться Марш Єдності та Миру присвячений героям Майдану, щоб вшанувати пам’ять тих, хто боровся за свободу на своїй землі. Ми помолимося за тих, хто все ще за неї бореться.

Згадуючи найдраматичніші дні Майдану, я сподіваюся, що найважчий час кровопролиття на Донбасі вже закінчився. Адже я оптиміст. Ми прагнемо боротися за мир і трансформацію, нам необхідно дуже багато зробити для зміни нашої країни.

Ми чекаємо на Саміт східного партнерства у Ризі, я хочу зустрітися з моїми європейськими партнерами для того, щоб нарешті не обговорювати війну та санкції. Я хочу обговорювати те, як ми можемо співпрацювати у питанні посилення миру, підтримки реформ в Україні, як запровадити безвізовий режим для українського народу і як ми реалізуємо мрію українського народу щодо вступу до європейської спільноти.

Дякую і слава Україні!

http://president.gov.ua/news/32203.html


2.02.2015 18:30
Прес-служба Президента України
Виступ Президента України на засіданні Національної ради реформ

Шановний пане Прем’єр-міністре!

Шановний пане Голово Верховної Ради!

Шановні члени Національної ради реформ!

Вітаю всіх з нашим засіданням. Дуже непросто після того, як значну частину робочого дня проводиш над військовою картою і вивчаєш ситуацію на фронті, одразу ж переключитися на проблеми мирного будівництва. Але нам це треба робити.

Війна насправді робить подвійний, а то й потрійний вплив на реформи. З одного боку вона їх гальмує, бо забирає багато часу, енергії, грошей, сил Українського народу. Але найтрагічніше, що з вини бойовиків гинуть люди, і наші славні воїни, і мирні мешканці.

Але з іншого боку, ситуація, яка складається, вимагає швидких і рішучих змін, демонструє, що у нас просто немає права зараз відступати, уповільнювати реформи, заговорювати їх, не демонструвати рішучого та впевненого прогресу. Ці зміни мають посилити державу і зробити більш ефективною боротьбу з агресором не лише, не тільки і не стільки на воєнному фронті. Ми маємо довести і продемонструвати всьому світові, що нова українська влада, нове українське суспільство здатні запропонувати абсолютно іншу модель, за якою буде розвиватися Україна. Впевнений в тому, що ми здатні це зробити.

Можу сьогодні з усією відповідальністю заявити: реформи в країні почалися. Годі посипати голову попелом і казати: «Кінець, все пропало!». Цього не можна казати ні через події на фронті, ні щодо подій у реформах. Треба впрягатися і тягти плуг.

Так, я й сам собі задаю запитання, чи задоволений я темпами реформ? Відповідь очевидна: мені, як і більшості моїх співвітчизників не терпиться якомога швидше отримати позитивний результат.

Чи можуть реформи дати відчутний ефект за кілька місяців? — Ні. Потрібен певний час. Суспільство справедливо виставляє дуже високу планку очікувань, і ми маємо відповідати очікуванням суспільства.

Чи можуть бути реформи безболісними? На жаль, коли проводиться парламентська кампанія, то всі демонструють, що у нас реформи — це зниження податків і підвищення соціальних виплат та зарплат. Насправді, це нечесно по відношенню до суспільства. Я в черговий раз отримав підтвердження цього, коли зустрічався з батьком польських реформ Лешеком Бальцеровичем. До речі, Лешек розповів, що він ніколи в житті не використовував термін «шокова терапія». Він був противником цього. Бо насправді він був зацікавлений у тому, щоб не рвати по частинах, щоб рішуче проводити реформи. Я думаю, що той досвід, який мала Польща, і пан Бальцерович приєднався до нашої команди, нам буде дуже корисний.

І дійсно, ми маємо казати правду. У пакеті реформ є й гіркі пігулки. Ми не досягнемо успіху, якщо ми не примусимо себе їх випити. Шлях реформ — тернистий. І багатьом з нас, майже всім, випаде відмовитися від багатьох звичних речей, до яких ми вже звикли, але які гальмують розвиток нашої країни.

Нам треба бути більш рішучими. Ми втратили частину дорогоцінного часу на створення політичних умов, необхідних для старту реформ. Помиляється той, хто думає, ніби в умовах демократії так просто було організувати дострокові парламентські вибори, позбутися того баласту, який залишився нам від Януковича і намагався стриножити наш рух. Та тепер, коли ми маємо, а я впевнений, що ми маємо, ми здатні це демонструвати, прореформаторську більшість у Верховній Раді, і голови всіх фракцій більшості сьогодні присутні разом з нами, ми маємо навчитися знаходити компроміс, говорити однією мовою. Ми маємо продемонструвати, що те, що ми обіцяли виборцям під час парламентської кампанії, ми нарешті і негайно маємо втілити у життя. Немає жодних вибачень, щоб відкладати це. Мені було приємно почути, що іноземці оцінюють створений цією прореформаторською більшістю Уряд як Уряд з найбільш високим потенціалом. І нам треба сьогодні створити умови, щоб втілити той потенціал у життя.

Єдине, що не дозволяє нам говорити про повне перезавантаження влади, — це судова гілка влади. Ми не маємо права зволікати з переформатуванням її. Поки що вона стоїть, як скеля, об яку розбиватимуться найпотужніші реформаторські хвилі. Це стосується і правоохоронних органів, і інвестиційного клімату — всього, за що ми тільки ні візьмемося.

Верховна Рада ухвалила в першому читанні, і я дуже дякую Верховній Раді, Закон «Про право на справедливий суд». Прийнятий був і законопроект «Про внесення змін до Закону «Про судоустрій». Я так розумію, що завершився термін подання пропозицій до другого читання. Негайно треба завершити обговорення і узгодження цих законопроектів. Я сподіваюся, що якщо говорити дипломатичною мовою, це буде завершено. Я є оптимістом і впевнений в тому, що нам не можна використовувати дискусію, а треба якомога швидше прийняти узгоджений законопроект, який дасть нам можливість ефективно змінювати судову гілку влади.

Щодо змісту маю принципове застереження. Так, слід суворо обмежити вплив інших гілок влади на суди. Всіх гілок влади. Ми маємо забезпечити суспільству право на незалежний суд. Я не готовий в той же час погодитися на перетворення Президента на стороннього спостерігача за судами. Тим більше, що всі претензії за стан справ в судах люди за інерцією адресують не Парламенту, не виконавчій гілці влади, а Президенту. Ми маємо на сьогоднішній день чітко розуміти, що у нас має бути відповідь суспільству. Якщо ми підемо на те, аби дозволити неочищеному суддівському корпусу варитися у власному соку, змін у судовій системі не дочекаємося не лише ми, а й наші діти! Тут нам треба знайти той шлях, який дозволить нам реформувати судову гілку влади. Суди й досі не спромоглися навіть люстрацію почати. У мене стоси доповідей про те, що судді відпустити бійців «Беркуту», які розстрілювали людей, що судді звільнили від арешту майно злочинців з попередньої влади, які накралися в народу України. Або про те, щоб отримати право на притягнення до відповідальності того чи іншого злочинця, ми вже маємо боротися з судовою системою, з корупцією всередині неї. Миритися з цим ми вже далі не можемо.

І ще одне зауваження — до Дмитра Шимківа та Олексія Філатова. Я ознайомився з графіком судової реформи. У мене склалося враження, що ви нікуди не поспішаєте. Наполегливо прошу переглянути терміни виконання реформ у бік скорочення, спресуйте час, бо він сьогодні працює проти нас. Знайдіть можливість знайти порозуміння з представниками всіх фракцій Верховної Ради, і прошу припинити дискусії і впевнений в тому, що ми компроміс можемо знайти, і цей компроміс буде слугувати забезпеченню прав українців на справедливий суд.

І останнє. Мене обнадіяв Ваш, Володимире Борисовичу, прогноз, що вже в четвер Верховна Рада України ухвалить в першому читанні проект Закону щодо змін до Конституції і направить до Конституційного Суду зміни, які разом із повним скасуванням депутатської недоторканості передбачають значне скасування і недоторканості суддів. Це теж частина судової реформи і це також дуже серйозне політичне рішення, яке ми обіцяли вже понад двадцять років виборцям України.

І на сьогоднішній день я вважаю, що це голосування є і буде принциповим, такий собі лакмусовий папірець — хто не проголосує за обмеження депутатської і суддівської недоторканності, прошу на Майдан і кожному пояснити, яким чином ми збираємося далі жити, коли у нас зберігається ціла каста недоторканих.

Впевнений, що забалакати скасування безкарності депутатів вимогами скасувати недоторканість Президента та іншими не вийде. Будь ласка, готуйте Закон про порядок імпічменту, якщо такий документ потрібен, або інші речі, які треба змінювати у Конституції. Але не треба чекати зняття депутатської недоторканості, посилаючись на ті чи інші причини. Сьогодні суспільство вимагає абсолютно рішучих кроків від усієї нашої команди.

Суди нам потрібні і для ефективної роботи Національного антикорупційного бюро, яке стартує вже найближчими тижнями. Сьогодні ми матимемо можливість заслухати представників нашої комісії, і впевнений, що тут ми не будемо чекати і не будемо відтерміновувати роботу дев’яти наших громадських авторитетів з бездоганною репутацією, які підбирають нам по всьому світу трьох кандидатів на голову Бюро. Ми маємо час удосконалити закони, які забезпечать потужний старт антикорупційної реформи, і зробити це треба вже цього тижня. Я впевнений, що Міністр юстиції Павло Петренко вже підготував достатню кількість безкоштовних камер для охочих багатіти за державні гроші. На сьогоднішній день ми далі це вже відтерміновувати не можемо. До речі, пане Міністре, про всяк випадок нагадую, що Україна має серйозні міжнародні зобов’язання щодо приведення пенітенціарної системи до європейських стандартів, і це також є нашим з вами завданням на найближчий період.

Ми сьогодні тут збираємося проаналізувати, як у нас почалася імплементація всього обсягу Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Впевнений, що ми маємо робити це кожний місяць — маємо звітувати щодо тих зобов’язань, які взяла на себе Україна, коли я 27 червня підписав, і 16 вересня Верховна Рада в повному складі проголосувала за ратифікацію Угоди про асоціацію. Ми маємо показати, що і коли маємо здійснити, щоб також не забалакувати це питання.

Завершуючи тему корупції, я ще раз наголошую, що боротися треба не лише з цією злоякісною хворобою, але й з причинами, які її породжують. Чим менше залежність підприємців чи просто громадянина від чиновника, тим менше ґрунту для хабарів. Минулого разу наш шановний Міністр економіки Айварас Абромавичус, обіцяв дерегуляційну гільйотину. Всім це слово сподобалося, я бачив кількість цитувань — вона була величезна. Але від слів треба переходили до діла, і цю гільйотину, не зважаючи на те, що ми дуже мирні люди, треба запускати. Мені поки що її звуків, на жаль, не чути. Я впевнений в тому, що вона має бути запущена. Не можу сказати, що вона зовсім не функціонує, але працює поки що тихо і явно не на повну потужність. Сподіваюся почути від вас більше новин на цю тему.

Ви доповідаєте концепцію реформування також державних підприємств, яка передбачає їхній сучасний аудит, призначення незалежних членів ради директорів, прозору й транспарентну процедуру кадрових призначень і грошових компенсацій керівникам цих підприємств. Вважаю, що це абсолютно правильний шлях. Ми зараз залучили навіть кадрові агенції до пошуку топ-менеджерів для державних компаній, здатних зробити їх фінансово успішними і конкурентоздатними, підготувати їх до приватизації. Впевнений, депутати все ж таки погарячкували з обмеженням зарплат для керівників державних підприємств. Якщо ми хочемо залучити найпрофесійніших представників, то набагато простіше і дешевше прозоро і чесно зі сплатою податків сплачувати керівникам підприємств, ніж змушувати їх заробляти на хабарях. Думаю, це наша спільна позиція, і ми також маємо внести відповідні зміни до законодавства. Пропоную сьогодні це питання обговорити.

Окремо хотів би зупинитися на темі електронного урядування. Двадцять років Україна говорить про тему електронного урядування, і я впевнений, що нам зараз необхідно продемонструвати рішучий прорив в цьому напрямку. Виходимо сьогодні на створення порталу для петицій громадян. Це поширена в демократичних країнах та доволі ефективна технологія колективного впливу громадян на владу. Ми нашу модель запозичили з британського, німецького та американського досвіду. Голос однієї людини влада може й не почути, а петиція — це вже потужний хор. Тим більше, що останнім часом, особливо після нашої Революції Гідності, ми вже дуже добре ознайомлені з петиціями на сайті Білого Дому і назбирали по декількох питаннях більше сотні тисяч звернень та на власному досвіді переконалися, що це ефективно працює. Чому ж ми не можемо і не повинні запустити цю процедуру в українських реаліях?

Крім того, громадяни і на індивідуальній основі отримають не просто технічну можливість, але й юридичне право звертатися до органів влади електронною поштою. Навіщо їхати, стояти в довгих чергах для того, щоб отримати штамп, як у бюрократів, що ти здав скаргу? Навпаки, якщо ти електронною поштою звернувся, то звернення тут же потрапляє у облік, і відповідна система має в обмежений термін, щоб дати відповідь по суті. Хочеш подати клопотання до Президента, поскаржитися на проблему чи чиновника? Так, язик до Києва доведе, але не треба буде плентатися до Києва через усю країну. Впевнений, що скоро буде можливість написати прямо з дому, і таке електронне звернення матиме силу й статус вашого офіційного звернення, як справжнє паперове звернення.

Взагалі проект «Цифрова Україна» передбачає безпрецедентну відкритість електронних даних, пов’язаних з роботою органів влади, публічних фінансів, державних реєстрів, інших напрямків, державних закупівель, де ми можемо зробити цей процес значно ефективнішим, статистичних даних, бо у нас давно була проблема щодо відкритого доступу до статистичних даних. На сьогоднішній день влада і держава мають продемонструвати абсолютно інші підходи.

Шановні колеги!

Національна рада реформ — найбільш репрезентативна політична платформа для координації зусиль з реформування країни. Це дієвий майданчик, де можна і потрібно обговорювати різні точки зору та усувати суперечності, якщо такі є, і саме тут, на цьому майданчику, ми маємо знаходити консенсус. Я впевнений, що цей формат дозволить нам піднімати проблемні питання, знаходити спільні рішення і послідовно, наполегливо робити наступні великі і малі кроки.

http://www.president.gov.ua//news/32162.html

29.01.2015 15:00
Прес-служба Президента України
Звернення Президента у зв'язку з Днем пам'яті Героїв Крут

Дорогі співвітчизники!

Сьогодні - річниця легендарного бою під Крутами. Це знаменний день для кожного українця-патріота, а особливо для людей, які нині захищають Вітчизну від агресії і терору, що всебічно підтримуються Російською Федерацією.

Подвиг Героїв Крут вражає своєю відвагою. За покликом серця, залишивши студентську чи курсантську лаву, свої родини, юнаки вступили у нерівний бій зі значно переважаючими і добре озброєними загонами московських більшовиків, аби відстояти право Українського народу жити у власній державі. Вони зупинили навалу на кілька дуже важливих для молодої країни днів, чимало з них заплатили за це своїми життями.

Честь і слава Героям!

Виклики, що постали перед Україною сьогодні, народжують нове покоління Героїв. Сотні прикладів звитяги і жертовності наших воїнів в ім'я миру на рідній землі, спокою у домівках та достойного майбутнього дітей переконливо доводять усьому світові нашу готовність виборювати незалежність і територіальну цілісність своєї держави.

Самовіддане служіння Батьківщині, як і подвиг української молоді у далекому 1918 році, гідні для наслідування прийдешніми поколіннями.

Ми неодмінно переможемо!

Слава Україні!

Петро ПОРОШЕНКО

http://www.president.gov.ua//news/32142.html


27.01.2015 09:00
Прес-служба Президента України
Звернення Президента у зв’язку з Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту

Шановні співвітчизники!

Щороку 27 січня вся світова спільнота вшановує пам’ять жертв Голокосту.

Під час Другої Світової війни нацистами цілеспрямовано та планомірно було винищено близько шести мільйонів євреїв у Німеччині і на захоплених територіях інших країн Європи.

Тортури, які застосовувалися до в’язнів гетто, концтаборів, а також масштаби людської трагедії шокують — тільки через табір смерті Аушвіц-Біркенау у польському місті Освенцим, як свідчать документи Нюрнберзького трибуналу, пройшло 2,5 мільйона людей, переважна більшість яких загинула мученицькою смертю.

Завдяки військам Першого Українського фронту 27 січня 1945 року було визволено в’язнів концтабору, яким вдалося уникнути газових камер та крематоріїв. Саме на вшанування цієї події Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй встановлено Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

Для українців жахливим символом Голокосту став Бабин Яр — місце розстрілу понад 150 тисяч євреїв та представників різних національностей. Існував Дробицький Яр у Харкові, а також багато інших місць, де нацистські нелюди масово вбивали євреїв.

Пам’ять про невинно убієнних за ознаками національної, етнічної, расової, культурної, релігійної приналежності демонструє рішучість міжнародної спільноти ніколи більше не допустити повторення страшних злочинів, спричинених ксенофобією, расизмом, тоталітарними ідеологіями.

У єдності з вільним світом Україна стоятиме на сторожі гуманізму, свободи та демократії.

Як Президент України я робитиму все, щоб найвищі суспільні цінності шанувалися, а мир і злагода на основі взаєморозуміння завжди панували на нашій українській землі.

Петро ПОРОШЕНКО

http://www.president.gov.ua//news/32116.html



22.01.2015 10:00
Прес-служба Президента України
Звернення Президента з нагоди Дня Соборності

Шановні співвітчизники!

Історичний Акт злуки, проголошений 22 січня 1919 року, був символічним документом. Він окреслив географічні та ментальні контури єдиної України. З плином десятиліть ідея, закладена в Акті, поступово втілювалася в життя.

Але минулого року соборність всіх наших земель перетворилася на справжню національну ідею. Вона оволоділа, нарешті, умами практично всіх без винятку громадян України та зробилася найголовнішою цінністю в усіх її областях.

Перефразовуючи слова, сказані в дев’ятнадцятому році одним з політичних діячів того часу Левом Бачинським: ми стали народом не лише з «однією кров’ю» та «одним серцем», але й з однією думкою. Ще Михайло Грушевський, говорячи про відмінності, «витворені на нашім національнім тілі чужими впливами та зовнішніми обставинами», закликав не «роздмухувати різниці, а розвивати почуття єдності, солідарності, близькості». Ми так і робимо.

Протягом останнього року десятки тисяч воїнів, сотні тисяч волонтерів, мільйони й мільйони громадян піднялися на захист єдності й територіальної цілісності України. Ще ніколи День Соборності не був таким великим, вистражданим і заслуженим святом, як сьогодні.

Наш ворог грубо прорахувався. Хотів нас знищити, а зробив сильними як ніколи. Українська політична нація остаточно ствердилася на всіх теренах — західних, східних, північних, південних та центральних. Вона об’єднала представників різних етносів та носіїв різних мов. А наші російськомовні співвітчизники продемонстрували, що Україну російською мовою вони люблять не менше, ніж україномовні українською.

Нині майже 100% громадян — за єдину країну. І вражаюча більшість українців бачить її саме унітарною, а не федеративною.

Для мене як для Президента єдність країни та нації є такою ж цінністю, як для всіх моїх співвітчизників. Маю свої погляди на питання історії, мови та церкви. Та, незважаючи на те, що подібні ідеї сьогодні поділяються вже переконливою більшістю співгромадян, я повинен враховувати і почуття меншості. Саме тому ми проводимо дуже виважену гуманітарну політику.

Звісно, є принципові речі, які не можуть бути предметом для жодного компромісу. По-перше, Україна не буде федеративною, а залишиться унітарною державою! По-друге, європейський вибір не підлягає дискусії! По-третє, єдиною державною мовою є і буде українська!

Але ніхто й ніколи не зазіхатиме на право людей говорити російською та іншими мовами, вільно вживати їх вдома, на вулиці, на роботі. Додатковою гарантією такого права стане децентралізація, яка торкнеться і гуманітарної політики.

Ніхто й ніколи вже не зможе підірвати нашу єдність. З соборністю в думці, з єдиною Україною в серці ми всі разом назавжди будемо єдиною українською політичною нацією, в складі якої рівною мірою комфортно почуватимуться всі етноси.

Зі святом Соборності вас, дорогі мої!

Слава Україні!

http://www.president.gov.ua//news/32094.html



20.01.2015 15:40
Прес-служба Президента України
Промова Президента у Цюріхському Університеті

Шановний Федеральний Канцлер,

Шановні професори,

Шановні українці, які прийшли підтримати мене та підтримати Україну,

Пані та панове,

Це велика честь для мене виступити з промовою в цьому воістину історичному місці.

Ці стіни були свідками багатьох знакових подій, і багато видатних осіб висловлювали тут свої ідеї, приречені на те, щоб змінити світ на краще.

Саме тут, в цьому університеті, незабаром після Другої Світової Війни, коли європейський континент все ще лежав у руїнах, сер Вінстон Черчиль закликав до створення об’єднаної Європи.

Він тоді сказав: «Ми повинні створити свого роду Сполучені Штати Європи. Тільки так сотні мільйонів трудівників зможуть повернути собі прості радощі та надії, які роблять життя вартим того, щоб жити».

Я переконаний, що «життя варте того, щоб жити», коли я дивлюся в очі своїм дітям. Ці очі повинні бути без страху. В умовах демократії, яка поважає свободу слова і виразу. В демократії, що поважає людську гідність.

Європейський Союз став історією успіху для 28 країн і понад 500 мільйонів людей, які добилися прогресу завдяки високому рівню політичних свобод і економічних стандартів.

У результаті найжорстокішої війни в історії людства мрія Черчиля про об’єднану Європу звучала ідеалістичною і навіть наївною. Тепер, у ХХІ столітті, ідеалізм Черчиля став реальністю.

Але через майже 70 років після розквіту європейського проекту з’явилися нові глобальні виклики, що примушують європейських лідерів шукати дальші шляхи для забезпечення зростання і безпеки, а також недоторканості демократичних свобод.

Європа потребує нового імпульсу.

Вся Європа знову під загрозою. Ідеали свободи і демократії на континенті знову в небезпеці.

Європейський союз, на відміну від Швейцарії, не може покладатися на свої географічні переваги і унікальну модель безпеки. ЄС повинен вийти за рамки своїх нинішніх кордонів з метою підвищення своєї безпеки.

Сьогодні загрози, з якими стикається Європа, схожі на ті, проти яких зараз бореться Україна. Моя країна веде війну проти тероризму. Вона стоїть на передовій боротьби за європейські цінності, такі як свобода, суверенітет і демократія.

Україна має стати повноправним членом Європейської сім’ї народів, оскільки вже є її історичною, духовною та інтелектуальною частиною. Вже є її захисником та новим символом Європи.

Європа, в ЄС і за його межами, повинна стати абсолютно твердою і єдиною, коли справа йде про принципи, які були історично сформовані і використовувались поколіннями європейців.

Пані та панове!

Ви можете запитати, чому Україна як член ЄС буде більш вигідною, надійною і передбачуваною?

Навіть не будучи громадянами ЄС, українці виступили проти куль на захист основних європейських цінностей.

Те, що почалося як студентський рух, швидко залучило всі покоління українців, які стали на захист своїх дітей. Портрети тих, хто загинув за свою країну, досі є на центральних вулицях Києва. Їх фотографії доводять, що вони належать до кожного покоління, кожного соціального класу і кожного регіону країни.

Ми, українці, називаємо їх Небесною Сотнею, і вони загинули, захищаючи не тільки свою країну, але й цінності, на яких побудована Європа: свобода, гідність, верховенство закону.

Україна, яка довела свою прихильність демократії, не повинна залишатись на узбіччі Європи.

Стійкі економіки, що орієнтовані на ефективність та інновації, виробничі фактори, такі як сталь, вугілля або газ, вже перестали бути актуальними. Тепер вирішальними стали люди з потенціалом, навичками та спільним баченням.

Це виходить за рамки більш широких загальних ринкових можливостей. Йдеться також про єдиний простір на основі спільних цінностей, консолідовану спільноту, здатну ефективно взаємодіяти для вирішення поточних проблем.

Терпимість, співчуття і підтримка, які були продемонстровані українцями, що іноді говорять на різних мовах і навіть сповідують різні релігії, можуть служити гарним прикладом для Європи в контексті її нинішніх проблем.

Сотні тисяч переміщених осіб, які тікали з окупованого Росією Криму і понівечених війною регіонів Донбасу, знайшли гостинний притулок і підтримку в центральних і західних регіонах України. Вони вірять в нашу країну.

Українські чоловіки не тікають з країни, а їдуть на Донбас боротися за здобуття миру. Сучасна і боєздатна українська армія була створена за рік війни. Українські військовослужбовці демонструють вражаючий бойовий дух, професійні навички і легендарний героїзм. У міжнародному аеропорту Донецька наші солдати витримують облогу протягом восьми місяців, заробивши славу кіборгів. Поряд із солдатами служать сотні відважних добровольців, які під градом снарядів і пострілів забезпечують нашу армію, доставляють медичну та гуманітарну допомогу.

19 вересня 1946 року в цих стінах Черчиль закликав Європу піднятись та встановити мир і процвітання. 19 вересня минулого року ми підготували Мінські угоди, щоб припинити кровопролиття на Донбасі і запустити мирний процес, заснований на моєму Мирному плані.

Я вступив на свою посаду як Президент Миру. Підписавши Мінські домовленості, я оголосив про припинення вогню і почав реалізовувати всі пункти, без винятку, підписані представниками України, Росії та повстанцями.

Я покладав сподівання, що інші сторони будуть дотримуватися своїх зобов’язань, і ми відновимо мир. ОБСЄ та інші міжнародні партнери можуть підтвердити, що Україна дотримується Мінських домовленостей. На жаль, інша сторона цього не робить.

З часу оголошення режиму припинення вогню у вересні постійне його порушення забрало життя понад 230 українських солдатів і 148 цивільних осіб.

Незважаючи на перемир’я, повстанці, яких тренує та забезпечує всім необхідним Росія, продовжують вести війну проти українських Збройних Сил, обстрілюючи житлові райони з артилерії і вбиваючи мирних громадян.

Кожен день минулого року був травмою для українського народу. 8 червня бойовики так званої Донецької Народної Республіки катували і вбили 8 священиків і парафіян протестантської церкви в українському місті Слов’янськ. 17 липня російська ракета збила Малайзійський літак MH17 у небі над Донбасом, вбивши 298 невинних людей з 17 країн. 13 січня терористи обстріляли пасажирський автобус біля українського міста Волноваха, незважаючи на заявлений режим припинення вогню, убивши 13 і поранивши 15 українських мирних громадян.

MH17 і пасажири автобуса біля Волновахи, парафіяни протестантської церкви, Charlie Hebdo і жертви релігійних фанатиків у Паризькому кошерному магазині — всі вони з різних країн, але померли в одній війні терору. Тероризм не знає меж. Світ повинен реагувати на ці звірства спільно і рішуче. І я пишаюся тим, що стояв в одному ряду з лідерами понад 50 країн на вулиці Парижа з написом «Je suis Charlie» і «Ми не боїмося». Ми не боїмося терористів, тому що ми єдині і сильні!

Пане Федеральний Канцлер,

Як голова ОБСЄ Ви зробили значний внесок у сприяння мирному врегулюванню. Ми цінуємо ці зусилля.

Тим не менш, я вважаю, що демократичний світ повинен ще більше консолідувати спільну та рішучу відповідь на агресію проти України і порушення міжнародного права з боку Росії.

Ефективність цієї відповіді фактично вплине на майбутній шлях України.

Я вважаю, і це визнано у світі, що єдиним способом деескалації конфлікту є реалізація Мінських угод в повному обсязі та в дусі доброї волі.

Якщо рішення не буде знайдено, Україні доведеться продовжувати платити занадто високу ціну людських життів і величезних витрат на оборону, а не на реформи.

Це саме те, чого прагне агресор, — зупинити реформи, запобігти перетворенню України на сучасну європейську демократичну державу.

Шановні пані та панове,

Проте, розуміючи необхідність всеосяжного перетворення, Україна приступила до серії реформ. Наше бачення на найближчі п’ять років викладено у Стратегії сталого розвитку – 2020.

Це дорожня карта реформ у відповідь на вимоги Українського народу, які були висловлені на Майдані у Києві і по всій країні.

Крім того, ці реформи — тепер єдиний шлях для України не тільки заради розвитку, а й для того, щоб вижити.

Чому 2020? Тому що ми прагнемо досягти європейських стандартів до того часу і подати заявку на членство в Європейському Союзі у 2020 році.

Я вважаю, що український народ заслуговує на те, щоб бути частиною бачення Черчиля на славетну та об’єднану Європу.

Таким чином, я дав цю урочисту обіцянку повної трансформації країни і Українському народу, і нашим друзям у Європі.

Я вважаю, що у нас є засоби для досягнення наших прагнень. Нинішня українська влада є першою в нашій історії, яка має такий рішучий світогляд. І ми вже зробили кроки для його досягнення.

По-перше, Україна буде демократичною і вільною, і вона буде ефективно та повною мірою здійснювати свій суверенітет в межах її міжнародно визнаних кордонів.

Ми сповнені рішучості виконати більшу частину реформ за 5 років.

Ми плануємо досягти рейтингу топ-30 в Doing Business Світового банку та топ-50 в індексі сприйняття корупції Transparency International.

Ми прагнемо значно збільшити ВВП на душу населення та забезпечити приплив прямих іноземних інвестицій, зміцнити сектор безпеки і оборони країни.

Ми плануємо збільшити тривалість життя на 3 роки в Україні.

75 відсотків випускників шкіл будуть володіти двома іноземними мовами.

Це амбітний план, але й досяжний. Ми вже почали реформування державних інститутів, зменшуючи їх кількість, при чому підвищуючи їх ефективність.

Наразі Україна належить до країн, до яких є найбільша кількість позовів до Європейського суду з прав людини. Тому ми прагнемо зміцнення верховенства закону, забезпечення ефективності української судової системи та відновлення довіри до української правової системи. Це було однією з ключових вимог нашої революції.

Реформи стосуються також і правоохоронної системи. Ми розпочали реформу правоохоронних органів для підвищення довіри громадян до цього інституту, і вважаємо, що вони можуть досягнути справедливості.

Наша найбільш епічна битва буде проти корупції. Без викорінення глибоко укоріненої корупції в нашій державі і суспільстві, всі інші зусилля будуть марними. Перший пакет щодо боротьби з корупцією вже реалізується.

Ми створили Національне антикорупційне бюро як перший крок на шляху забезпечення прозорої та відповідальної діяльності державного сектора.

Уряд рішуче підтримує поліпшення умов для ведення бізнесу в Україні. Ми скорочуємо кількість інспекцій та необхідних ліцензій. Ми змінюємо систему оподаткування та дерегулювання для поліпшення бізнес-клімату.

Україна зобов’язана розвиватися в бік динамічної, конкурентоспроможної, інноваційної, орієнтованої на експорт економіки, яка повністю інтегрована у ЄС.

Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі між Україною та ЄС підштовхує нас до прискорення законодавчого та нормативного регулювання.

Було багато думок про ймовірні переваги та недоліки Угоди про глибоку та всеохоплюючу зону вільної торгівлі з ЄС. Скажу відверто: це буде складним завданням. Тим не менш, це вибір для майбутнього. І означає він довіру і цивілізовані правила ведення бізнесу. Угода про глибоку та всеохоплюючу зону вільної торгівлі з ЄС означає поліпшення інвестиційного клімату. Йдеться про входження в один з найбільших ринків у світі та входження на ринки третіх країн.

Україна буде робити все можливе, щоб заробити як на старих, так і нових ринках. Ми будемо намагатися ще більше зміцнити свою присутність в Європі та підтримувати ведення бізнесу в усіх інших напрямках.

Ми будемо розширювати нашу енергетичну безпеку і незалежність. Для цього ми будемо продовжувати роботу в напрямку повного здійснення Третього енергетичного пакета, щоб створити надійний і економічно ефективний енергетичний ринок, модернізуючи нашу енергетику і шукаючи інноваційні рішення для диверсифікації джерел енергопостачання та енергетичних маршрутів.

Перші кроки вже зроблені.

Ми встановили міцні потоки реверсного постачання газу з інших країн до України. Я хотів би висловити подяку нашим партнерам за їхню солідарність.

Ми запросили інвесторів зі США і ЄС взяти участь у модернізації української газотранспортної системи і працюємо над підвищенням привабливості інвестицій в енергетичному секторі.

Україна може зробити значний внесок як додатковий елемент у європейську енергетичну безпеку з її транзитною інфраструктурою та унікальними підземними газовими сховищами у 31 млрд кубометрів.

Ми затвердили план скорочення споживання природного газу до 2017 за рахунок підвищення енергоефективності.

Наша кінцева мета — стати повноправним членом Європейського енергетичного ринку.

Україна прагне запровадити сучасні стандарти захисту навколишнього середовища. Я твердо вірю, що якість життя залежить від екологічної безпеки.

Україна завжди була відома як «житниця Європи», яка пропонує великий невикористаний потенціал для зелених та екологічно чистих продуктів.

Я маю намір відкрити Україну для всього світу. Ми будемо повністю інтегруватися у світовий науковий, освітній і культурний простір та розвивати людські контакти.

Безвізовий режим з ЄС є одним із головних пріоритетів України у 2015 році, і я очікую, що саміт Східного партнерства у Ризі 21-22 травня стане справжньою віхою в лібералізації візового режиму.

Шановні гості!

Десять, двадцять років тому, чи бачила Європа себе достатньо сильною, щоб вирішувати зростаючі виклики?

Чи відчуває вона себе також повністю готовою у найближчі до противаги зростанню продуктивності інших світових держав? Чи не буде Європа сильнішою з українцями та її економічним потенціалом? Має бути чітко зрозуміло, що природне тяжіння України до ЄС не спрямоване проти Росії, ані на підрив її розвитку.

У цьому дискурсі протягом багатьох століть Україна віддавала перевагу залишатися у сірій або скоріше буферній зоні, підтримуючи крихкий, після закінчення холодної війни, баланс.

Я можу вас трохи шокувати, припускаючи, що одного прекрасного дня Україна, яка більше не буде частиною буферної зони, а буде повноправним членом ЄС, штовхатиме Росію йти до демократичних та структурних економічних змін і притягувати її до західного світу.

Перебуваючи у буферній зоні, Україна, як виявилося, провокує Росію до підтримки її внутрішньополітичного статус-кво і протиставлення європейським цінностям.

Ми повинні дати імпульс таким перетворенням у Росії, визнавши Україну членом європейської сім’ї народів. Навіть якщо Росія не стане членом Європейського Союзу, цей можливий процес викличе широку демократизацію Білорусі та зміцнить безпеку у Молдові, Грузії та у інших країнах.

Я сподіваюся, що ми скористаємося мудрістю сера Вінстона Черчиля, щоб поглянути на десятиліття вперед і переконати усі країни відмовившись від старих образ, «ненависті і помсти» заради кращого майбутнього народів, заради прагнення «щастя, благополуччя і слави» для Європи.

Гібридна війна Росії є прямою загрозою для європейської спільноти, побудованої на спільних цінностях.

Ініціатори цього конфлікту цинічно вважають, що Європа не може і не буде діяти як один, відмовляючись відстоювати свої цінності перед лицем прямої загрози.

Але у мене, як і у багато кого до мене, є мрія. Я переконаний: якби Європа стояла разом з Україною, Європа була б непереможною. Незалежно від того, наскільки багато труднощів може лежати попереду, якщо б Європа стояла разом з Україною на захисті свободи, гідності, демократії та життя без страху, то майбутнє Європи було б безпечним і яскравим.

Після шокуючого тижня трагічних подій у Франції і страхітливого теракту проти автобуса з цивільними людьми біля Волновахи в Україні, вся Європа повинна об’єднатися навколо двох простих ідей:

— тільки разом демократичні країни можуть піднятися за свободу нинішнього і майбутніх поколінь людства жити без страху, без загрози тероризму і будувати світле майбутнє.

— цінності не призначені для продажу, і ми повинні робити усе необхідне, щоб захистити їх.

Слава Україні!

http://www.president.gov.ua//news/32086.html


13.01.2015 20:54
Прес-служба Президента України
Звернення Президента України

Дорогі співвітчизники!

Сьогоднішня страшна трагедія під Волновахою належить до таких подій, які навіть за суворими мірками теперішніх часів вирізняються своєю жорстокістю. Від яких холодіє душа.

Терористи з так званої ДНР завдали ракетного удару по автобусу з мирними громадянами.

Нелюди, для яких, крім знецінених рублів, нема більше нічого святого, навмисне вбили десятьох мирних громадян, серед них і чотирнадцятирічну дівчинку. Ще 16 жінок та чоловіків поранені, всі вони — цивільні особи.

Ці смерті — на совісті об’єднаної деенерівсько-еленерівської банди та тих, хто за нею стоїть, з чиїх рук вона годується, хто її озброює, муштрує та надихає на криваві злочини.

А наші воїни здатні дати гідну відсіч. І ті, хто сьогодні знову штурмував Донецький аеропорт, відчули це на власних шкурах.

Будучи прихильниками миру, ми готові боронити свою землю. З вересня минулого року, за час, поки нам вдалося зупинити активні бойові дії, ми наростили м’язи. Щотижня передаємо у війська сотні одиниць зброї та військової техніки, як нової, так і відремонтованої.

Завтра я підпишу указ про чергову хвилю мобілізації. Впевнений, що український народ підтримає це рішення, і мобілізацію буде проведено успішно.

У зв’язку з терористичною атакою ми змушені ще більше посилити обмеження на пересування через лінію, за якою знаходяться підконтрольні бойовикам райони Донбасу. А зведення фортифікаційних споруд, які захищають від можливої контратаки з боку бойовиків, майже завершено.

Однак я залишаюся прихильником мирного врегулювання на Донбасі — в рамках мого Мирного плану і Мінських домовленостей. Робив, роблю і робитиму для цього все можливе. І навіть — неможливе.

Позавчора в Парижі разом з лідерами провідних країн світу і мільйонами французів я вшанував пам’ять жертв теракту в столиці Франції.

Масовий розстріл людей в Парижі та Волновасі — це події з одного й того ж ряду. Цивілізований світ має згуртуватися в боротьбі з тероризмом.

Сьогодні я говорив з президентом Європарламенту. Мартін Шульц запевнив, що в четвер Європарламент закличе керівництво Євросоюзу включити так звані ДНР та ЛНР до списку терористичних організацій. І це буде належна міжнародно-правова оцінка діям бойовиків, які не хочуть спокою на Донбасі, які відмовляються виконувати Мінські домовленості, які не дотримуються режиму припинення вогню, які атакують наших військовослужбовців і вбивають мирних українських громадян.

Я висловлюю глибоке співчуття родинам загиблих та постраждалих від рук терористів.

Закликаю весь світ до солідарності з Україною, а всіх українців — до єдності перед загрозою, якою є агресія проти нашої країни та терористичні атаки. У нас Батьківщина — Україна, і ми її захистимо!

Слава Україні!
http://president.gov.ua/news/32052.html


09.01.2015 20:01
Прес-служба Президента України
Виступ Президента на засіданні Конкурсної комісії з обрання кандидатів на посаду директора Національного антикорупційного бюро України

Шановні члени Національної конкурсної комісії!

Дорогі співвітчизники!

Шановні представники ЗМІ!

Вітаю всіх з Різдвом Христовим! Різдво завжди в Україні пов’язувалось з надіями на краще, з надіями на те, що нам вдасться принести в країну мир і забезпечити перемогу на двох фронтах. На зовнішньому фронті — ті виклики, які сьогодні стоять перед країною. Разом з цим той факт, як об’єднана держава, яким чином посилюються Збройні Сили та нарощується міжнародна підтримка України, дає нам всі підстави сподіватися, що нам вдасться забезпечити мир та перемогу на зовнішньому фронті.

Але є не менш небезпечним внутрішній фронт. Найбільшим викликом сьогодні для незалежної та суверенної країни є корупція. Саме тому сьогодні таким важливим є питання боротьби з корупцією та реалізація програми щодо формування Національного антикорупційного бюро, яке було створено відповідно до Закону. Сьогодні ми маємо прийняти надзвичайно важливе рішення щодо початку роботи Національної конкурсної комісії.

Перш за все, хотів би задекларувати, що я дуже задоволений складом комісії. І Верховна Рада, і Уряд, і, без зайвої скромності, Президент призначили достойних людей, які сьогодні в повній мірі відображають надії суспільства на дуже ефективну та жорстку антикорупційну політику. Бо від наших майбутніх успіхів в боротьбі із корупцією, — а я впевнений, що вони будуть, — залежить врешті-решт збереження робочих місць, своєчасна виплата пенсій, економічне зростання, інвестиційний клімат. Від цього залежить існування держави Україна. Відступати в боротьбі з корупцією нам вже нема куди.

Не ми перші і не ми останні, хто зіштовхнувся з проблемою корупції. Більшість наших сусідів знайшли спосіб її мінімізувати. Є, безумовно, найкращі приклади в світі. Я нещодавно мав можливість відвідати Сінгапур, де ми домовилися про методичну, консультаційну та іншу допомогу в роботі Національного антикорупційного бюро.

Проведені відповідні консультації з Європейською комісією, і мені надзвичайно приємно, що Джованні Кесслер сьогодні також є в складі Національної конкурсної комісії. Ми мали з ним окрему зустріч, і він пообіцяв дуже активну, послідовну підтримку антикорупційної політики та антикорупційних кроків, які зараз має здійснити Україна.

Дуже важливо, що до лідерів з антикорупційних перетворень належать країни Балтії, і я також мав можливість поспілкуватися з керівництвом Литви, Естонії та Латвії щодо найбільш ефективного застосування досвіду цих країн.

Думаю, що нам буде дуже цікавим досвід Грузії. Також величезна кількість фахівців сьогодні готові підставити нам плече.

Можу сказати, що в Україні існувало чимало структур, уповноважених боротися з корупцією. Але, на жаль, ми вимушені констатувати, що до цього часу коефіцієнт корисної дії цих структур був дуже низький. Найгірше те, що вони й самі уражені корупцією. Ключова позиція — народ цим структурам не дуже довіряє. А без довіри народу жодних успіхів в боротьбі з корупцією досягти неможливо.

Тому, шановні члени Національної конкурсної комісії, на наші з вами плечі, — бо Президент має свою частину відповідальності, ви маєте свою, — лягає величезне навантаження для того, щоб з самого початку, з чистого листа діяльність Антикорупційного бюро була такою, яка би викликала дуже високий рівень довіри суспільства. Воно має демонструвати прозорість та ефективність.

Знаю, що появу нових структур дехто сприймає дуже скептично. Але ми маємо донести до всіх, що Національне антикорупційне бюро — це якісно новий орган і працювати також буде по-новому: ефективно, прозоро і так, щоб забезпечити виконання поставлених перед ним завдань.

Які завдання?

По-перше, концентрована та локалізована протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави. Бити будемо одним кулаком. Я не маю жодного сумніву, що ми можемо продемонструвати ефективну взаємодію всіх правоохоронних органів, маємо залучати до оперативної роботи всіх працівників. Впевнений в тому, що рішучі кроки започаткованої судової реформи дадуть можливість не затягувати ситуацію з притягненням до відповідальності корупціонерів.

По-друге, закон гарантує незалежність бюро, конкурсний принцип його формування і максимально автономний порядок фінансування та матеріально-технічного забезпечення.

По-третє, Закон визначає особливий порядок конкурсного відбору директора Національного бюро та вичерпний перелік підстав припинення повноважень Директора Національного бюро. Сьогодні я ще раз дуже уважно перечитав відповідну статтю закону. Президент ніби має право звільняти директора Бюро. Але умови такого звільнення прописані так, що де-факто можливості скористатися цим правом у Президента точно не буде. Не маю жодного бажання це робити, бо впевнений, що ключові принципи ефективності роботи директора Антикорупційного бюро це є незалежність професіоналізм і ефективність.

Також хотів би наголосити, що ні Президент, ні Верховна Рада не мають права схибити з вибором директора Антикорупційного бюро. Наскільки розумію, закон дозволяє нам, а точніше вам, вже сьогодні оголосили конкурс. Ви це маєте визначити під час вашої роботи і як вимагає Закон до 24-го числа визначитись щодо принципів підбору кандидатур.

Є певні проблеми, які законодавець має уточнити, і я буду дуже вдячний, якщо ви також обговорите необхідність уточнення норм закону. Ті, що, на вашу думку, знайдуть підтримку всіх членів Національної конкурсної комісії, я готовий розглянути, і скориставшись правом законодавчої ініціативи, запропонувати парламенту як невідкладні.

Я дуже добре знаю більшість членів Національного конкурсного бюро і високо ціную юридичну компетентність та авторитет членів Національного конкурсного бюро. Ми маємо сьогодні не втрачати час і швидко підготувати позиції, які зможуть зробити процедуру конкурсу більш досконалою, дати відповіді - чи бачить Національна конкурсна комісія серед можливих кандидатів на посаду директора Бюро іноземців чи ні; які кваліфікаційні вимоги ми до них висуваємо та які зміни нам треба внести до Закону. Отже, попереду у нас дуже велика робота.

Пані та панове!

Опитування громадської думки в самий переддень Нового року, на жаль, засвідчили, що більшість суспільства поки що не відчуває жодних зрушень, жодних серйозних успіхів у питаннях боротьбі з корупцією. Так, ми зламали найбільш зухвалі корупційні схеми, що були створені за попередньої влади. Ескалатори, по яким піднімали гроші у найвищі кабінети, принаймні те, що стосується кабінету Президента і Адміністрації, зламані й знищені. Але, на жаль, випадків корупції, у тому числі по середній та вищій лінії, ми маємо ще дуже багато. Тому у нас немає жодної можливості, жодного виправдання перед суспільством для того, щоб затягувати процес зі створення Антикорупційного бюро.

Для того, щоб ми як влада мали беззастережне право боротися з так званою побутовою корупцією ми маємо пред’явити суспільству результати боротьби з корупцією серед найвищого чиновництва. Більше того, отримати від такої боротьби реальний економічний ефект, що дозволить підняти зарплату лікареві та вчителю, позбавити їх критичної залежності від подяк пацієнтів або батьків. Не можна далі посилатися на побутову корупцію, якщо ми не продемонструємо реальні ефективні успіхи у боротьбі з корупцією на найвищому рівні.

Отже, я даю старт Національному антикорупційному бюро. Але найкращою його візитівкою має стати його робота, результати які повинні з’явитися, я не маю жодного сумніву, вже цього року. Був би дуже щасливий, щоб до річниці української незалежності Антикорупційне бюро вже продемонструвало рішучі здобутки у боротьбі з корупцією.

Вони значної мірою залежать від майбутнього директора. Виклики, які стоять перед цією персоною, дуже серйозні: з одного боку є недосконалість Закону, з іншого боку ми маємо сьогодні розуміти, що лише сімсот кадрових працівників з урахуванням регіонального охоплення створюють певні обмеження. Але це не може бути виправданням неефективності дій. У ваших руках сьогодні, шановні члени Національної конкурсної комісії,  ефективність роботи Антикорупційного бюро та пошук його майбутнього директора.

Я бажаю вам плідної роботи та узгоджених дій.

Будь ласка, з Богом!

http://president.gov.ua/news/32033.html

6.01.2015 14:26
Прес-служба Президента України
Різдвяне привітання Президента України

Дорогі українці!

Від усього серця вітаю вас із Різдвом Христовим!

Понад дві тисячі років тому у світ прийшов Спаситель — той, хто взяв на себе гріхи людей і дарував нам надію на спасіння. До християнської європейської цивілізації наша країна належить вже понад тисячу років, але саме сьогодні народжується знову. І наші плани змінити життя всіх громадян України на краще здійсняться лише за умови, що ми шануватимемо Бога, не будемо порушувати святих Його заповідей, наша віра буде міцною та непохитною. А по вірі й воздасться.

Різдво Христове завжди, а тепер ще більше, є великим та важливим святом для кожного з нас, і особливо для захисників Вітчизни, для захисників України. Ісус казав, що «немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх». Отож, у ці святкові дні особливо молимося за наших воїнів, і хай Господь збереже їхні життя. Глибинна суть сьогоднішнього свята — віра, надія, любов і особливо — мир. Бо коли янголи сповіщали про народження Спасителя, то звучали і такі слова: «Слава во вишніх Богу, і на землі мир».

Дорогі співвітчизники!

Я радий, що в Україні збереглися чудові народні звичаї — вертепи та колядки. Тож нехай сьогодні у кожній хаті обов’язково буде смачна українська кутя, хай в Україну прийде довгоочікуваний Божий мир, і хай Господь благословить кожну українську родину та кожного українця.

У день Христового Різдва давайте вітати один одного словами, які українці повторювали протягом багатьох століть:

«Христос народився! Славімо Його!»

http://www.president.gov.ua//news/32023.html

01.01.2015 00:00
Прес-служба Президента України
Новорічне звернення Президента України

День за днем наша давня країна неначе народжувалася заново. Ми боролися за щасливе майбутнє для цих двох чудових дівчаток і для всіх дітей України.

Дорогі, рідні співвітчизники!

Рік, що минає, був найважчим за останні сім десятиліть, з 45-го року. Лютий ворог зазіхнув на наші життя, територію, свободу, незалежність. Та вся країна — від малого до старого — стала на захист Батьківщини. Цю Вітчизняну війну ми обов’язково виграємо, бо вона для нас — справедлива. На нашому боці — правда! З нами — Бог!

Перш ніж наповнити келихи, за мить до дванадцяти ударів, які сповістять про Новий рік, і перед тим, як заспівати «Ще не вмерла», разом, всією Україною, вшануймо пам’ять воїнів, які віддали своє життя за Україну, і пам’ять мирних громадян, які загинули з вини агресора.

Я дякую кожному за внесок у захист країни. Пишаюся тим, що належу до такого великого європейського народу, як наш.

Гаслом минулого року стали слова «Єдина країна» — «Единая страна» — «Бір дєвлєт». Важкі випробування зміцнили нас. Як народ ми стали нерозлийвода, ще міцніше згуртувалися в політичну українську націю.

П’ятнадцятий рік не буде легким. Та я вірю, що в історію він увійде як рік старту глибинних реформ, які відкриють нам шлях до членства в Євросоюзі. Це наша мрія, яку ми разом втілимо в життя.

Сьогодні ж бажаю всім нам насамперед довгоочікуваного, тривалого миру.

Хай збудеться пророцтво Шевченка: «І на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі!»

Ян’и йилиниз хайирли олсун, азіз ватандашлар!

С Новым годом, дорогие соотечественники!

З Новим роком, дорогі співвітчизники!

Миру вам, щастя, добра!

З Новим роком, Україно!

http://www.president.gov.ua//news/32011.html


9.12.2014 15:31
Прес-служба Президента України
Виступ Президента Петра Порошенка на прес-конференції 29 грудня 2014 року

Завершується 2014 рік. Рік, який, безумовно, є карколомним, найбільш складним за останні 70 років після 1945 року. Найбільш складним для моєї країни, для України. Найбільш складним і для Європи, і світу в цілому. Світ став менш безпечним, менш передбачуваним. Була зруйнована глобальна повоєнна система безпеки, вона більше не працює.

Я не згоден з тим, що мир став біполярним. Мир залишається цивілізованим, і той факт, що весь світ об’єднався навколо України, весь світ продемонстрував дуже тверду єдність і солідарність з Україною, свідчить про те, що у нас є дуже серйозні підстави для оптимізму.

Але ті виклики і ризики, які нависли над Україною, починаючи з самого початку 2014 року, дійсно вражали. Це як в іншому житті. Країна, яка була миттєво перетворена в диктатуру, в тоталітарну державу 16 січня 2014 року. Країна, для якої незалежність у 1991 році безкровно впала з неба і яка була змушена платити надзвичайно високу ціну за друге народження своєї незалежності в лютому 2014 року. Коли сотня найкращих українських хлопців і дівчат незалежно від того, якої вони були національності і громадянами якої країни вони були, віддали своє життя для того, щоб народилася нова країна і новий народ. Країна, над якою нависла загроза суверенітету втягуванням в Митний союз, і це здавалося декому вже невідворотнім. Країна, над якою у березні нависла реальна загроза територіальній цілісності після анексії Криму. Країна, де в середині року почалася пряма збройна агресія сусідньої держави проти нашої держави. Країна, у якої внаслідок безглуздої та безвідповідальної фінансової політики була знищена економічна база ще на початку року.

Це дуже великий перелік ризиків і загроз, з якими Україна зіткнулася, можливо, вперше. Де-факто працювала ліквідаційна комісія з ліквідації українських Збройних сил, підрозділів безпеки, Міністерства внутрішніх справ, Внутрішніх військ. Хтось дуже сподівався на те, що ми не здатні себе захистити.

Проте я пишаюся тим, як Україна прожила цей рік. Ми не просто вистояли, ми знайшли гідну відповідь на всі ці виклики.

Ніхто не очікував, що в умовах війни Український народ буде настільки організований, настільки відповідальний, щоб провести найкращі президентські вибори в історії України. Одразу же після них була запущена підготовка до підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, що й було зроблено 27 червня в Брюсселі.

З перших днів були задіяні безпрецедентні заходи зі зміцнення обороноздатності нашої держави. З самого початку організаційна структура була не готова до цього. Грошей не було. Але бойовий дух, унікальний волонтерський рух спростував традиційне прислів’я, з яким асоціювалися українці: «моя хата скраю». Так, хата скраю, але цей «край» попереду, на передній лінії захисту держави. Більше 80 відсотків українців у тій чи іншій формі взяли участь у волонтерському русі. І це в країні, в якій ще декілька років тому лише 13 відсотків українців готові були зі зброєю в руках захищати свою державу, свою Батьківщину.

На перших порах внесок волонтерів в захист України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності був визначальним. На складах Збройних сил не було продовольства, речового забезпечення, на балансі було «нуль» бронежилетів, кевларових шоломів, «розгрузок».

Перший удар ворога українські Збройні сили зустріли стрілецькою зброєю в руках на «голому» ентузіазмі кількістю 6 тисяч військовослужбовців, які були розпорошені по всьому фронту. Але вже за декілька місяців Україна створила одну з найбільш боєздатних армій на континенті. І вже зараз до нас приїжджають вивчати наш досвід, операції, технологію боротьби з гібридною війною.

За ці 7-8 місяців нам удалося мобілізувати нечувану міжнародну підтримку України. Вперше в історії 16 вересня синхронно була ратифікована Угода про асоціацію в Європарламенті у Страсбурзі і у Верховній Раді України. І там, і там була конституційна більшість, що яскраво продемонструвала той рівень підтримки, який Україна має зараз. Це було видно на всіх міжнародних форумах, включаючи  Генеральну Асамблею Організації Об’єднаних Націй, де 100 держав підтримали позицію України, надавши нам значну моральну підтримку.

26 жовтня в дуже непростих умовах, за величезних ризиків були проведені парламентські вибори. Багато хто засуджував мене за рішення розпустити Парламент і проголосити дострокові парламентські вибори. Практика і життя продемонстрували, що це був абсолютно правильний і виважений крок. Ми не маємо тепер в Парламенті п’ятої колони агресора, ми не маємо комуністичних зрадників, ми не маємо Партії регіонів, і я сподіваюся, що ми маємо тверду проєвропейську коаліцію, яка здатна взяти на себе відповідальність в ці дуже непрості часи.

Окремо хотів би зупинитися на Законі про люстрацію, який також став певним рубіконом, що демонструє кардинальні зміни, які мають відбуватися в країні.

Позитивний фінал року — це звільнення 150 заручників. Звертаю вашу увагу, що це було не просто звільнення заручників, яке відбувалося поступово. Цих заручників півроку відмовлялися звільняти. Багато з них отримали вирок на розстріл. Це були бійці добровольчих батальйонів, Національної гвардії, яких довгі місяці бойовики відмовлялися звільняти. І лише надзвичайно активні зусилля і добре скоординовані кроки дозволили 150 українським воїнам зустріти Новий рік у родинах удома. Я дуже радію цьому.

Звільнений і Чонгар, де українські прикордонники просунулися вперед і зайняли позицію, разом з Арабатською стрілкою, повністю звільнивши територію Херсонської області.

Але попереду стоять не менш складні завдання. Ми можемо реалізувати їх, лише якщо ми будемо демонструвати єдність і відповідальність. Мега-завдання — це проведення реформ і створення всіх умов для економічного зростання в 2016 році. Зараз нам треба стабілізувати економіку, запустити нові реформи, які забезпечать абсолютно іншу позицію щодо інвестиційного клімату, рішучі кроки в забезпеченні верховенства права, судову реформу, ефективні дії щодо боротьби з корупцією. Це все допоможе нам зробити дуже просту річ — конвертувати високий міжнародний авторитет, який сьогодні має Україна, в прямі іноземні інвестиції. Це те, що, як повітря, сьогодні потрібно Україні.

Дуже важливо буде добитися на Ризькому саміті в травні 2015 року прийняти рішення про безвізовий режим. Усі необхідні складові для цього є. Ми маємо це забезпечити. Українці, нарешті, мають їздити без віз по всій Європі.

І головне — на базі мого Мирного плану, Мінських домовленостей необхідно перетворити крихке перемир’я, яке сьогодні є на Сході, в стійкий, забезпечений і тривалий мир. Повернути тимчасово окуповані території під контроль української влади. Відновити на цих територіях український суверенітет. Ще раз підкреслю: зробити це можна лише на підставі Мінського протоколу, де враховані всі необхідні умови, щоб це було здійснено. Режим припинення вогню, негайне звільнення всіх заручників, наголошую, всіх, бо ці 150 — це не всі. І на сьогоднішній день група, яка створена, в тому числі за участі Служби безпеки України, буде продовжувати активну роботу з пошуку заручників на окупованій території. Перші четверо були привезені. І це буде здійснюватися не в режимі обміну, а в режимі повернення наших хлопців додому.

Ключова умова Мінського протоколу, яка дуже швидко принесе мир в нашу країну, дуже проста — перекриття кордонів і вивід іноземних військ з нашої території. Тільки-но війська будуть виведені, ніякого конфлікту не буде. Його не існує. Він — надуманий. І перші кроки на звільнених територіях є яскравим тому підтвердженням. Хай поїдуть у Слов’янськ, Краматорськ, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Маріуполь, і побачать, яким чином відновлюється українська влада на звільнених територіях. Це буде ще одне підтвердження того, що цей конфлікт принесений в нашу країну ззовні і ті, хто його приніс, окупанти і агресори, мають піти з нашої держави.

Безумовно, це потребує дуже серйозної міжнародної координації. І та активність, яку українська влада, українське Міністерство закордонних справ і український Президент демонстрували нинішнього року, буде продовжуватись і в 2015-му. Мій дипломатичний рік почнеться 15 січня в Астані, де вже домовлено про проведення зустрічі в «Нормандському форматі». Зараз дано доручення міністрам закордонних справ країн «Нормандського формату» щодо підготовки порядку денного і проектів рішень на цей саміт.

Крім того, дуже серйозним викликом залишається боротьба з корупцією. Найближчим часом, одразу після свят, попередньо 8-10 січня, відбудеться моя зустріч з новопризначеними трьома трійками від Президента, Уряду та Парламенту для формування керівництва Антикорупційного бюро. Декілька потенційних кандидатів дають мені дуже серйозні підстави для оптимізму. Всі корупційні справи негайно будуть переведені до Антикорупційного бюро. З чистого листа, використовуючи найкращих міжнародний досвід, будуть зроблені кроки, які продемонструють, що людей, які матимуть імунітет від антикорупційних розслідувань, в країні не буде. Думаю, ми зможемо нарешті продемонструвати дуже високу ефективність цих кроків.

Дорогі друзі!

Попереду велика робота. Зроблено вже багато. Ключове, що нам треба, — зберегти єдність і відповідальність. Я впевнений, що це у нас вийде.

http://www.president.gov.ua//news/31999.html


24.12.2014 18:34
Прес-служба Президента України
Виступ Президента на засіданні Національної ради реформ

Війна, яка сьогодні розгорнута проти України, не є підставою для того, щоб гальмувати реформи. Ми й так згаяли велику частину часу, доки забезпечували переобрання Парламенту, формування Уряду, і на сьогоднішній день це є найкращий час, коли ми маємо нарешті запускати реформи.

На реформи сьогодні налаштовані абсолютно всі: Президент, Уряд, Парламент, громадськість. Сьогодні — унікальний час, коли реформи об’єднують всі верстви експертного середовища, і я впевнений у тому, що ми маємо цю позитивну енергію обов’язково використати.

Питання координації цих реформ теж набуває неабиякої ваги. Сповідуючи спільні цінності, ми маємо говорити однією мовою — ясною і зрозумілою всьому суспільству.

Для успішного впровадження реформ в Україні потрібна консолідація зусиль та узгоджені дії всіх учасників процесу: гілок влади, громадянського суспільства, міжнародних донорів, експертного середовища, представників бізнесу — всіх без виключення для того, щоб ми вийшли на оптимальний результат.

Ефективність взаємодії в процесі реформ забезпечать спільна командна робота, чіткий розподіл відповідальності і повноважень, дієвий координаційний механізм.

Національна рада реформ є найоптимальнішим майданчиком для пошуку консенсусу і прийняття спільних узгоджених рішень для розгляду проблемних питань, які гальмують процеси реалізації, а також визначення необхідних узгоджених кроків.

Це не є майданчик для презентації задумів. Це є майданчик для дискусій, пошуку компромісів, спільних рішень, які далі будуть ефективно впроваджуватись у життя.

Задум цієї Ради, а я його знаю дуже добре, бо є ініціатором Ради, в тому, щоб скоординувати і узгодити реформаторські дії всіх і кожного: громадянського суспільства, від експерта до народного депутата, від Міністра до Президента. І щоб створити «зелений коридор» для реформаторських законів по всьому ланцюжку їх проходження — від ініціатора, до того, хто скріпляє закон своїм підписом.

Щиро бажаю так налагодити роботу Національної ради реформ, щоб у Президента не було підстав навіть згадувати про своє право вето. Уособлюючи останню інстанцію, яка виписує путівку в життя закону або повертає їх назад авторам, хотів би зазначити: в межах своїх конституційних повноважень я аж ніяк не залишуся байдужим до жодної реформи, адже йдеться про стратегію розвитку країни. І сподіваюсь, сьогодні ми затвердимо «Стратегію —2020».

Реалізація цього документу спільно з Коаліційною угодою, яка активно розроблялася і є дуже злагодженим та збалансованим документом, спільно з програмою дій Уряду, яка була затверджена рішенням Верховної Ради і є базовим дороговказом на найближчий рік, спільно з Національним планом імплементації Угоди про асоціацію з ЄС.

Впевнений, що наші спільні узгоджені дії дадуть нам результат, який дозволить у 2020 році відповідати критеріям для подання заявки для вступу до Європейського Союзу.

Крім організаційних речей ми сьогодні розглянемо такі важливі питання, як судова реформа і антикорупційна реформа, дерегуляція, реформа державної служби і перший звіт з імплементації Угоди про асоціацію з ЄС.

Я попередньо ознайомився з тими документами, які описують реформаторські напрацювання у цих напрямках і згадав девіз олімпійського руху: «Швидше. Вище. Сильніше». Це аж ніяк не натяк, а мій заклик прискоритися у розробці законопроектів з впровадження реформ.

Національна рада за підтримки ЄБРР пропонує створити проектний офіс з координації реформ. Що ж до мене, мені до вподоби проектний спосіб мислення. Взагалі будь-яку із запланованих реформ я бачу як проект з відповідним менеджером. Кожна реформа до моменту її старту має бути ретельно продумана і спланована від «а» до «я» — з вихідними позиціями, чіткою стратегією та концепцією, етапами, календарним планом реалізації, проміжними та фінальними індикаторами. Впевнений у тому, що очікуваний результат, оцінка побічних ефектів, весь комплекс завдань стоїть сьогодні перед проектним менеджером. Саме так нам треба сьогодні працювати.

Впевнений, що і питання обов’язкового публічного обговорення є надзвичайно важливим для реалізації реформ. Нарешті, кожна реформа повинна мати свій бюджет, бо вона чогось коштує і впливає на державні фінанси, вона заощаджує щось для країни, або навпаки — вимагає додаткових витрат, і тоді ми маємо чітко визначити джерела і сенс.

Сподіваюся, що на найближчому засіданні Нацради відповідальні менеджери презентують та захистять свої ретельно відпрацьовані комплексні проекти реформ.

Ще раз наголошую на важливості медійного супроводу та роз’яснювальної роботи. Про реформи сьогодні говорять в кожному кабінеті, на кожній кухні, в кожному телевізорі. Говорять всі, та не всі розуміють, що реформи не є казковою феєрією, що реформи — це не просто важка праця, а важкий і інколи непопулярний результат. Але маємо продемонструвати дуже ефективну, консолідовану гру. Якщо хочете, реформи мають бути випробуванням на життєздатність коаліції для змін країни.

Дуже легко сьогодні робити популістські кроки, розвішувати солодкі обіцянки і солодку локшину, і дуже важко робити те, чого 23 роки чекає країна — напруженої роботи, яка змінить країну на краще, і що дозволить нам побудувати конкурентоздатну, вільну і демократичну країну.

Впевнений, що той потенціал, який український народ сьогодні надав українській владі, дає нам можливість бути впевненими, що ми здатні це зробити.

Це насправді дуже важкий період в житті країни. Це злам звичайного ритму життя людей. Це часом дуже болісні зміни і сильнодіючі препарати, від яких добре стане не сьогодні, а лише завтра. Але якщо сьогодні ми це не зробимо, ситуація може значно погіршитися. І це є наша відповідальність, координація і спільні дії. Це завдання Парламенту, Президента, Прем’єра і Уряду – справедливо розподілити тягар реформ, і хтось про це має обов’язково ефективно інформувати суспільство.

Тепер дозвольте кілька попередніх ремарок по пунктах порядку денного. Пан Філатов доповідатиме по судовій реформі. Цей напрямок найважливіший, але в той же час найважчий, бо він найпроблемніший. Навіть ті добрі починання, які ми вже встигли зробити, розбиваються об мури неприступної, корумпованої, кастової судової системи. Позаминулого тижня відбулася дискусія щодо змісту реформ, і Рада з судової реформи вже пропонує, невідкладні зміни до чинного законодавства, які вже готові. Просив би, щоб ми сьогодні завершили процедуру узгодження, я підписав би проект, і ми направили його до Верховної Ради, визначивши як невідкладний.

Також просив би Голову Верховної Ради, представників коаліції приділити надзвичайно велику увагу цьому питанню, оскільки вдосконалення передбачають серйозно покращену процедуру добору та призначення суддів —робити це виключно на конкурсній основі, максимально прозоро, визначити кваліфікаційні вимоги до суддів, значно розширити перелік підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, зробити роботу судової гілки влади максимально прозорою. Тут і зараз нам важливо буде домовитись, що протягом січня ці проекти стануть законами і запрацюють.

Але для повного перезавантаження судової системи нам потрібні будуть відповідні зміни до Конституції. Тим, що вони й досі не в мене на столі, я досить засмучений. Але наступного разу я пробачати цього вже не буду. Давайте прискоримо ці позиції.

В Польщі я пообіцяв, що ми створимо Конституційну комісію, запропонуємо співпрацю правникам, громадським організаціям і винесемо це на широке громадське обговорення та запустимо комплексний узгоджений проект змін до Конституції для того, щоб Парламент міг активно долучитися до цього процесу.

Впевнений у тому, що можу прокоментувати поточну ситуацію із судовою та конституційною реформами словами Маргарет Тетчер з її знаменитої книги «Мистецтво управління державою»: «Без забезпечення законності, без чесної адміністрації, без міцних банків, без надійно захищеної приватної власності не може бути свободи, не може бути ринкової економіки». Це фактично виписано для поточної ситуації в Україні.

До речі, про чесну адміністрацію. Голова Нацагентства з державної служби доповідатиме сьогодні про статус реформи державної служби. Одне з її завдань — селекція кадрів. Скажу відверто, у нас зараз відчувається колосальний дефіцит професійних, патріотичних та кваліфікованих кадрів. Ми змушені поки покривати цей дефіцит за рахунок, так би мовити, «критичного імпорту», в тому числі й з-за кордону.

Маємо розпочати підготовку власного кадрового резерву, який повинен мати і західну освіту, і багато мов, і досвід, і дозволить влаштувати національне кадрове виробництво. Хоча це не означає, що ми вже завершили дуже корисну і ефективну практику призначення іноземців. Декілька сюрпризів я вам ще обіцяю.

Чесна адміністрація не можлива й без боротьби з корупцією. Чекаю від Парламенту затвердження трійки до конкурсної комісії, яка має затвердити керівника Антикорупційного бюро. Мені не соромно за кожного представника, який пройшов за президентською квотою.

У нас величезні очікування від старту антикорупційних законів. Доведено світовою практикою — боротися треба не лише з корупцією, а й з причинами, тим «чорноземом, на якому цей будяк розростається». Є країни, в який існує смертна кара за корупцію, і там теж беруть, навіть ризикуючи своїм життям. Людина гріховна за своєю природою — так визначено Творцем. Але немає спокуси — немає й гріха. Тому потрібно проводити антикорупційну боротьбу, в тому числі й в напрямку дерегуляції: чим менше роль чиновника та регуляторних органів, тим менше підстав давати хабарі. Сподіваюсь, що Міністерство економіки візьме лідерські позиції в питаннях дерегуляції, і ми найближчим часом зможемо продемонструвати рішуче скорочення державного апарату та зробити рішучі кроки в напрямку дерегуляції. Знаю, це буде непросто, але можу сказати як людина, яка мала відношення до реального сектору економіки: легше бізнесу поки не стало. Але впевнений, найближчим часом ми продемонструємо прогрес. Прошу, запускайте гільйотину дерегуляції відразу, народ буде вас вітати.

Завершити хотів би крилатою фразою двох шведських економістів: «Ворушіться, ворушіться швидше, тепер ворушіться ще швидше, починайте ворушитися прямо тепер. Швидкість — це все, а необхідність оновлення стосується усіх та кожного».

Слава Україні!

http://president.gov.ua/news/31982.html

 

 

20.12.2014 19:05
Прес-служба Президента України
Армія має бути гідно забезпеченою - Президент на засіданні РНБО
 
Шановні пані та панове!
Завершується найважчий рік в новітній історії України – рік нашої Вітчизняної війни 2014 року, війни за свободу, незалежність, суверенітет та територіальну цілісність нашої держави.
Ця війна зробила нас сильнішими. Ця війна згуртувала нас як націю. Вперше Україна є такою об’єднаною. Разом з цим ця війна завдала нищівного удару по українській економіці. Уявіть собі, щоденно українським платникам податків, українській державі операція на Сході коштує майже 100 мільйонів гривень.
В таких умовах, безумовно, ми маємо також враховувати, що частина економіки на окупованих територіях зруйнована, решта знаходиться під контролем бойовиків, які викинули людей на вулицю і зупинили виробництво. В цих умовах держава робить максимум для того, щоб забезпечити той рівень надходжень, який є на сьогоднішній день. Ми маємо це враховувати при плануванні бюджету 2015 року, який також буде надзвичайно важким.
Та є одна стаття видатків, на яких ми не можемо економити. Ми впевнені, що перший пріоритет існування держави – це оборона, захист суверенітету та територіальної цілісності.
Так, у цій війні нас морально і матеріально підтримує весь світ: приймаються рішення про виділення коштів як на двосторонній, так і на багатосторонній основі. Але, як показала практика, найголовніші наші союзники – Збройні Сили України, Національна гвардія, Прикордонні війська, Служба безпеки, зведені підрозділи Міністерства внутрішніх справ. Тому безумовно на сьогоднішній день зміцнення обороноздатності нашої держави є предметом загальнонаціонального консенсусу.
Вчора оприлюдненні авторитетні соціологічні дослідження. Завжди в Україні найбільшим рівнем довіри користувалась церква. Вперше за всі роки незалежності рівень довіри церкви і рівень довіри до української армії зрівнявся. Ніхто в суспільстві не заперечує проти істотного збільшення витрат на безпеку, бо всі розуміють: хто шкодує коштів на свою армію, той годує чужу.
Вчора я вніс до Верховної Ради проект закону, який скасовує позаблоковий статус України, перехід до якого в 2010 року був однією з найбільших помилок тодішнього злочинного державного керівництва. Тим самим я демонструю, що прийнято одноголосне суспільне рішення про відновлення євроатлантичної інтеграції. Безумовно, це не означає негайного вступу до НАТО, але це означає, що країна має відповідати критеріям НАТО. До речі, критерії вступу до Європейського Союзу часто збігаються з критеріями вступу до Альянсу. І, безумовно, показники бюджету мають це враховувати.
Володимире Борисовичу Гройсман, прошу Вас з повагою поставитись до пропозиції Президента про позачерговий розгляд цього законопроекту. Я не маю жодного сумніву в позитивному голосуванні за це питання.
Нагадую, що коаліційна угода, яка стала частиною програми дій Уряду і була проголосована Верховною Радою, передбачає, що витрати на безпеку та оборону мають досягати 5% ВВП. В проекті рішень, які ми спільно підготували – щойно завершились консультації за участю Прем’єр-міністра, силових міністрів, Генерального прокурора, міністра фінансів – ми дуже наблизились до рівня видатків на безпеку і оборону у 5% ВВП. І виконали те завдання, яке поставили народні депутати, що увійшли до коаліції.
Країна зараз віддає останнє і ми дійсно у співвідношенні наших можливостей робимо неймовірне. Зверніть увагу, ми маємо намір витратити в 2015 року близько 5% ВВП не лише для стримування поточних загроз, але для інвестування в оборону країни на середньострокову та довгострокову перспективу. Я не допущу більше такого ставлення до державної безпеки і оборони, яке демонструвалося попередні роки, коли армія та Збройні Сили фізично знищувались, руйнувалась здатність держави і народу себе захистити. Сьогодні ми навчені помилками минулого, безтурботністю, недбалістю. Я навіть впевнений, що це був злочин – цілеспрямований злочин щодо знищення української державності. Тому ми закладаємо основу для безпеки як мінімум цілого покоління українців.
Упевнений найближчим часом мій мирний план, який втілений у Мінському протоколі та Мінському меморандумі, де чітко закріплено припинення вогню, звільнення заручників, перекриття кордону, негайний вивід всіх іноземних військ, забезпечення ефективної інформаційної присутності на окупованій території та рішучі політичні кроки зі звільнення території України, - на сьогоднішній день має запрацювати. Український суверенітет на тимчасово окупованій частині Донецької та Луганської областей має бути відновлений. Однак наш фінансовий план має виходити в тому числі і з ймовірності форс-мажорних ситуацій, як-то поновлення інтенсивного наступу ворога в будь-який час чи повномасштабне вторгнення до нашої країни.
Військова загроза зі Сходу залишиться головним викликом нашій безпеці. Хотів би помилитися, але уроки історії треба вивчати і навчитися робити з них висновки.
Відтак в умовах обмежених фінансових ресурсів держави вкрай необхідно знайти раціональний баланс між потребами і можливостями. Маємо забезпечити безпеку, але дуже важливо - не виснажити до кінця економіку. Ми маємо створити можливості, щоб економіка розвивалася.
На одному з попередніх засідань РНБО ми вже визначили пріоритетні напрямки фінансування у сфері національної безпеки і оборони. Сьогодні ключовими є потреби Збройних Сил, Національної гвардії, Прикордонної служби, Служби безпеки та підрозділів Міністерства внутрішніх справ.
Ми повинні звернути серйозну увагу на забезпечення Збройних Сил, інших військових формувань і правоохоронних органів сучасною технікою та озброєнням. Саме тому окремої уваги потребує обговорення державного оборонного замовлення. Пріоритет віддається вітчизняному виробнику. Те, що завжди фінансувалося за залишковим принципом, тобто державне оборонне замовлення, на сьогоднішній день виходить на якісно новий рівень. Те, чого бракує маємо придбати за кордоном, і тут над цими можливостями непогано попрацювала вітчизняна дипломатія. Вперше ми будемо застосовувати використання режиму довгострокового кредитування з боку держав-постачальників найнеобхіднішого під відповідні державні гарантії. Під час закордонних візитів ми обговорили ці питання, вони знайшли підтримку і розуміння наших іноземних партнерів.
Державні оборонні підприємства за моїм наказом перейшли на цілодобову роботу. Я думаю, що знижувати темп сьогодні аж ніяк не можна. Той графік щодо відновлення боєздатності держави, його ми всі зобов’язанні неухильно дотримуватися. До речі, відсутність фінансування не є причиною зупинки виробництва. Ми робимо все можливе, щоб негайно ліквідовувати заборгованість. У нас не повинно бути більше випадків, коли виділені кошти невчасно засвоюються або використовуються неефективно.
Питання боротьби з корупцією в оборонному, правоохоронному та безпековому відомствах на сьогодні також є пріоритетним. Я сподіваюсь, що відповідні міністри – ми зі Степаном Тимофійовичем Полтораком проводимо відповідну роботу – принесуть найближчим часом свої плоди.
Загроза тероризму, диверсій сьогодні зросла в рази. Ефективні дії Служби безпеки, підрозділів Міністерства внутрішніх справ, розслідування, які має робити Генеральна прокуратура є важливими. Серйозного посилення потребує діяльність розвідувальних органів. Разом з новим Секретарем РНБО ми значно підвищимо ефективність діяльності розвідувальних органів. Я просив би Олександра Валентиновича Турчинова, на найближчому засіданні РНБО внести свої пропозиції з покращення координації та підвищення ефективності діяльності розвідувальних органів держави.
Нарешті, переходимо від слів до конкретних справ у реформуванні МВС. Є пропозиція, яка була внесена міністром Арсеном Борисовичем Аваковим. В цілому я підтримую висловлені підходи, і найближчим часом ми маємо провести цю реформу. Для реформування МВС також потрібні гроші і в бюджеті вони передбачені.
Маємо обговорити питання грошового забезпечення військовослужбовців, які служать в зоні АТО. Ставлю чітке завдання: ті, хто перебувають на першій лінії, в умовах безпосередньої небезпеки бойових зіткнень, повинні мати щоденні особливі умови оплати. Але ми маємо забезпечити ротації, щоб вони могли відновлювати боєздатність і проводити навчання. Це має бути враховано при визначенні грошового забезпечення військовослужбовців.

Шановні колеги!
З метою проведення планової заміни військовослужбовців, які тривалий час виконують бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції, нарощування угруповань військ та сил для відбиття можливого відкритого вторгнення регулярних військ постає необхідність проведення в 2015 році циклу часткових мобілізацій.
Сьогодні на засіданні РНБО це буде детально обговорено. Плануючи подальшу мобілізацію, ми, безумовно, повинні врахувати всі помилки та прорахунки, які траплялися під час проведення попередніх мобілізацій. Ні в якому разі нам не можна допустити, щоб хворі, психологічно непридатні до служби потрапляли до лав Збройних Сил.
Не маю сумнівів, що має бути посилена робота військових комісаріатів. До цих пір не виконане моє завдання щодо часткової заміни військових комісарів тими Героями, які були поранені в зоні АТО.
До Збройних Сил України, інших військових формувань мають бути призвані виключно патріотично налаштовані громадяни України, фізично підготовлені до військової служби, морально та психологічно здорові, які мають відповідну військово-професійну підготовку і спроможні зі зброєю в руках захищати суверенітет, незалежність і територіальну цілісність держави.
Пропоную встановити сувору відповідальність військових комісарів за якість призваних під час мобілізації військовозобов'язаних.
Вжити заходів щодо проведення всеохоплюючої рекламно-агітаційної кампанії стосовно мети і необхідності проведення мобілізації та протидії здійсненню з боку засобів масової інформації сусідньої країни інформаційно-психологічних атак, спрямованих на її зрив. Я думаю, нам тут потрібна координація Уряду та РНБО. Ні в якому разі ми не можемо допустити, щоб внаслідок інформаційної війни проти нашої держави було відкрито другий фронт всередині країни проти мобілізації або проти здатності країни себе захищати.
Мобілізацію необхідно провести поетапно, у визначених термінах і обсягах.
Потрібно заборонити направлення до зони проведення антитерористичної операції військових частин та підрозділів без проведення повноцінної підготовки призваного особового складу у навчальних центрах та бойового злагодження у складі розрахунків та підрозділів безпосередньо на полігонах.
Ми плануємо відновити призов до лав Збройних Сил. Це дозволить нам вже найближчим часом – в першому кварталі – забезпечити демобілізацію тих військових строкової служби, які були призвані рік чи півтора роки тому. Необхідно заборонити направляти військових в рамках призову до зони АТО. Це має стати підготовкою якісного резерву та людей, які будуть мати відповідний досвід.
Сьогодні на Раді національної безпеки і оборони України лежить величезна відповідальність. Українське суспільство довірило нам свою безпеку і ми повинні виправдати цю довіру правильною стратегією наших дій і цілком конкретними справами, спрямованими на її реалізацію.
Впевнений, що нам це вдасться. Альтернативи не існує.
Слава Україні!
http://www.president.gov.ua/news/31959.html



17.12.2014 16:41
Прес-служба Президента України
Виступ Президента на спільному засіданні Сейму та Сенату Республіки Польща
 
Szanowny Panie Prezydencie!
Szanowna Pani Premier!
Szanowni Panowie Marszałkowie!
Wysoka Izbo!
Ekselencje!
Panie i Panowie!
Przyjaciele!
W imieniu Narodu Ukraińskiego pragnę podziękować za zaszczyt zwrócenia się do Narodu Polskiego za pośrednictwem jego reprezentantów zasiadających w obu izbach Parlamentu Rzeczypospolitej Polskiej.
W tej szczególnej chwili pragnę przede wszystkim podziękować Wam, Panie i Panowie Posłowie i Senatorowie, za to, że byliście i pozostajecie z nami w tych najtrudniejszych momentach współczesnych dziejów naszego państwa i narodu.
Polacy wyciągnęli do nas braterską rękę, gdy wróg przekroczył próg naszego domu. O Waszej pomocy Ukraińcy nigdy nie zapomną! Dla nas wsparcie Polski i Polaków oraz okazana nam solidarność są niezmiernie ważne, bo – jak uczy polskie i ukraińskie przysłowie – prawdziwego przyjaciela poznaje się w biedzie.
Я не випадково вжив слово «солідарність». Для мене і, напевно, для багатьох Польща асоціюється саме з цим поняттям. Сьогодні під час надзвичайно важливого і хвилюючого дня для мене, коли я маю можливість звернутися до польського і українського народів з цієї високої трибуни, я одягнув значок, який мені подарував Президент Польщі Броніслав Коморовський 4 червня. У першу чергу, це асоціація з політичним рухом «Солідарність», який об’єднав поляків у боротьбі за свою свободу та, по суті, почав хвилю демократичних змін у багатьох європейських країнах, у тому числі й в Україні. Україна сьогодні вільна і демократична, дякуючи польській «Солідарності». Ми завжди про це пам’ятаємо і будемо дякувати.
У травні 2015 року відзначатимемо 25-ту річницю зустрічі парламентарів Солідарності та Народного Руху України в Яблонні під Варшавою, яка поклала початок співпраці парламентів наших держав та визначила напрямок наших двосторонніх відносин.
Українці знову здобули свою державу в 1991 році. Упродовж більш ніж двадцяти років ми гордилися тим, що в Україні не пролилося жодної краплі крові, що незалежність та свободу ми повернули собі мирним шляхом.
Та, на жаль, сьогодні нам доводиться платити велику ціну за свою європейську ідентичність і самостійність – високу ціну людських життів.
Вдруге за останні сто років українці повірили, ніби наш східний сусід так само, як і ми, прагне миру, ніби він твердо став на шлях побудови добросусідських відносин. Вдруге за останні сто років українці піддалися пацифістським ілюзіям, і попередня влада не приділила своєчасної уваги розбудові та зміцненню національного війська. Рівно як і не використали шансу приєднатися до колективної системи євроатлантичної безпеки, яким слушно скористалися наші східноєвропейські сусіди, включаючи Польщу.
Історія карає тих, хто не засвоює її уроки.
Але помилилися й ті, хто вважає, що народ можна поставити на коліна, придушити його прагнення до свободи і незалежності.
Рік тому українці продемонстрували усьому світові, що вони гідні своїх предків і своєї історії, що вони є європейською нацією – співтворцем європейської історії, культури та духовних ідеалів.
Я добре пам’ятаю польські прапори і польських побратимів, депутатів Польського Сейму та Європарламенту від Польщі на Майдані. Був особисто глибоко зворушений, як і мільйони моїх співвітчизників, коли 1 лютого 2014 року всі теле- та радіоканали Польщі на знак солідарності з Україною транслювали пісню українсько-польської групи ТАРА́КА – «Пóдай рéнке Українє / Подай руку Україні».
Потужна гуманітарна підтримка України з боку поляків та Польської держави є для нас надзвичайно цінною та потрібною.
Ми шануємо подвиги польських лікарів, які рятували життя та ставили на ноги наших хлопців, постраждалих від брутальних розстрілів на Майдані та нападів російських найманців на Донбасі.
Я від імені українського народу хотів би щиро вам за це подякувати!
Багато хто з присутніх у цій залі відстоювали ідеали Революції Гідності разом з українцями. Ми особливо вдячні за те, що поруч з нами були і є представники як провладних сил Польщі, так і польської опозиції. Хотів би подякувати маршалу Сейму Радославу Сікорському за те, що в ці лютневі дні він також був разом з нами.
Добре пам’ятаю, як з перших днів російської агресії у цих стінах було одноголосно прийнято Постанову Сейму про солідарність з Україною, непорушність її територіальної цілісності, суверенітету та незалежності, а також рішуче засудження загарбницьких дій Кремля.
Ми високо цінуємо те, що перша Нагорода Солідарності була вручена лідеру кримських татар, моєму великому другові, великому українцю Мустафі Джемілеву. Чому для нас це так важливо? Бо Крим для нас – це незагоєна рана. Ніякого виправдання анексії не існує – це брутальне порушення міжнародного права. Сьогодні Крим опинився під владою окупантів. Там панує безправ’я, кримські татари та українці позбавлені політичних і культурних прав.
Але ми віримо в те, що український прапор знову замайорить над багатонаціональним півостровом, чиє етнічне, мовне та релігійно-культурне розмаїття так вразило свого часу генія польського народу Адама Міцкевича. Ця земля надихнула його на створення всесвітньо відомого циклу «Кримських сонетів».
Дорогі друзі!
Відносини українського і польського народів мають багатовікову історію. Легенда про трьох братів – Ляха, Чеха і Руса, вперше зафіксована у Хроніці Великої Польщі, складеній у другій половині XIII століття – яскраве тому свідчення.
Це усвідомлення спорідненості особливо притаманне полякам і українцям. Упродовж століть взаємні польсько-українські впливи зробили наші нації такими, якими вони є сьогодні, – близькими за духом, мовою, європейськими цінностями і християнською вірою.
Наші народи пройшли разом тисячолітній шлях – непростий і часто трагічний. Ми жили разом у великих імперіях, які зникали, залишаючи нам у спадок непорозуміння та розбрат.
Були в нашій історії славетні приклади спільних перемог над ворогами. Траплялося й таке, про що не хотілося б згадувати. Але, як сказав хороший друг України і мій, Президент Польщі Броніслав Коморовський, «минуле, навіть найбільш драматичне, не повинно розділяти наші країни».
Нас надихають думки предстоятелів наших церков, які про трагічні сторінки спільної історії під час ІІ світової війни та перших післявоєнних років радять говорити з великою мудрістю: «Прощаємо і просимо прощення».
Ми пам’ятаємо слова Святого Папи Івана Павла ІІ, який ще напередодні шістдесятої річниці Волинської трагедії казав: «Якщо Бог простив нам у Христі, тоді треба також людям віруючим простити взаємні кривди та просити прощення власних провин…"
Ми маємо докласти всіх зусиль для подальшого примирення та єднання наших братніх народів.
Важливо шукати історичну правду та істину, не політизуючи складні сторінки нашої історії. Закликаю і українців, і поляків шанувати пам’ять про полеглих на територіях обох країн. Тих, хто загинув, треба поховати в гідний спосіб. Жодним чином однак не будувати політику на могилах. Така політика має відійти у минуле.
Думаю, що громадянське суспільство в обох країнах сьогодні є достатньо зрілим, щоб спільно вивчити помилки минулого та зробити висновки на майбутнє.
Пані та Панове!
Сьогодні ми формуємо абсолютно нову філософію наших взаємин. Наші відносини ґрунтуються на правді, взаємній повазі, на взаємному розумінні.
Україні та Польщі є чим пишатися в новітній історії. Ми завжди пам’ятатимемо про те, що Польща була першою країною, яка визнала незалежність України. Весь час українці будуть про це пам'ятати і дякувати полякам за це.
Президент Польщі, польський Сейм, польський Сенат, польський Уряд послідовно підтримують Україну на євроінтеграційному шляху. Саме під час польського головування в ЄС нам вдалося завершити переговорний процес з підготовки історичної Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, до якої я був причетний, складав її і мав велику честь підписати її від імені України.
Сьогодні Президент Польщі Броніслав Коморовський поставив свій підпис під ратифікаційним актом щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, який був фактично одноголосно був підтриманий усіма вами.
Дуже дякую вам за це.
Я можу вам відверто сказати, що в той же час Польща сама стала для нас символом успіху європейського вибору і європейських реформ. Ми щиро радіємо вашим здобуткам, особливо за останні десятиріччя. Я без перебільшення назвав би Польщу «європейським економічним тигром».
Ваша країна впевнено нівелює поняття старої та нової Європи, яке фактично зникло з європейського лексикону, дякуючи вам.
Немає більш переконливих аргументів на користь європейського вибору України, ніж польський досвід і навіть не потрібно їх шукати.
Я щиро вітаю Польщу з обранням мого великого друга і великого друга України пана Дональда Туска Президентом Європейської Ради. Я впевнений і переконаний, що це є найкращим визнанням ролі і місця Республіки Польща в Євросоюзі.
Ваша держава привнесла нову творчу енергію в розвиток Євросоюзу, і Євросоюз з Польщею став набагато краще, вільніше, демократичніше.
Польща, яка пройшла крізь складну історію тоталітарного свавілля, нікому і ніколи не дозволить позбавити свій народ і народи об’єднаної Європи найціннішого здобутку у ХХ столітті – свободи, права бути вільним.
Саме з цих міркувань Польща сьогодні перебуває в авангарді європейських країн, які навіть великим економічним коштом для себе відстоюють ще більші санкції проти російського агресора. Ми вдячні за таку Вашу позицію. Вас не потрібно переконувати, що демократичні, християнські, європейські цінності не вимірюються грошима. Вони є набагато важливіші.
Я впевнений, що цінності – це основа основ. Якщо їх втратиш – губляться тоді і державність, і незалежність, і, щонайважливіше, – втрачається здатність для держави бути вільним народом.
Солідарність – сьогодні це відоме гасло Польщі стало гаслом всього Європейського Союзу, який в один голос засудив наступ Росії на міжнародне право та демократичні цінності.
Українсько-польська співпраця є прикладом творчої, конструктивної взаємодії на різних рівнях і майданчиках.
За останні роки ми створили унікальні, дієві механізми двостороннього співробітництва. Це і Консультаційний комітет президентів двох держав, і Міжурядова комісія з економічного співробітництва, завданням яких є реалізовувати цілі, зафіксовані у Декларації про українсько-польське стратегічне партнерство.
Не можу не процитувати тут пункт перший цього унікального у своєму роді документа, в якому, на мою думку, дуже влучно окреслено сучасне бачення українсько-польських взаємин: «Існування самостійної України має стратегічний вимір для Польщі і є істотним чинником, який сприяє незалежності Польщі, так само, як існування самостійної Польщі має стратегічний вимір для України». Дуже влучно.
Уявіть собі, що ці слова були сказані двадцять років тому. Польща за ці 20 років пішла далеко вперед - стала членом ЄС, продемонструвала великі здібності і великі результати в розвитку країни. Україна частину цих років втратила, але сьогодні ми сповнені рішучості наверстати і продемонструвати, що ми здатні реформувати країну. Ми здатні здійснити європейські трансформації і продемонструвати, що ми здатні захистити мир, свободу, демократію. Як буде потрібно, то й зі зброєю в руках! Бо мова йде не лише про те, що ми захищаємо Україну, що ми захищаємо наш суверенітет, нашу територіальну цілісність і незалежність. Ми сьогодні впевнені – на східних рубежах нашої держави ми захищаємо європейську безпеку, захищаємо свободу і демократію.
Шановне панство!
Події останнього року суттєво змінили нас і наш світогляд, змусили переглянути традиційні підходи до відносин між країнами, до їх міжнародних зобов’язань. Гарантії територіальної цілісності України, зафіксовані у міжнародному документі, Будапештському меморандумі, виявилися лише словами на папері.
Україна сьогодні перебуває фактично в стані війни. Росія анексувала Крим. Підконтрольні нашому східному сусіду незаконні збройні формування нарощують свою військову активність на Донбасі.
Озброєння, військова техніка, які надходять з Росії, мають наступальний характер, і цим ми надзвичайно стурбовані.
Оголошений мною ще 5 вересня режим припинення вогню – один із ключових елементів Мінського протоколу і Мінського меморандуму – регулярно порушується бойовиками. Лише в останні дні з'явилися ознаки того, що припинення вогню може стати реальністю.
І в умовах, коли зруйновано політичну рівновагу, зруйновано стабільність в Європі, ми маємо шукати нові, спільні засоби забезпечення безпеки. І я говорю тепер не лише про Україну, яка зіткнулася з брутальною агресією. Я говорю сьогодні про всі країни континенту, говорю про загрозу глобальної безпеки. Ці гарантії безпеки, нарешті, мають бути ефективними, реальними і дієвими.
Сьогодні незаперечним є факт, що проголошена в 2010 році позаблоковість України не змогла гарантувати нашу безпеку і територіальну цілісність. Тому сьогодні я, в цьому залі вирішив проголосити і повернути країну до курсу на інтеграцію до євроатлантичного безпекового простору. Одразу ж після повернення в Україну я внесу на розгляд Парламенту законопроект про відмову від позаблокового статусу.
Вже сьогодні ми максимально поглиблюємо співпрацю з НАТО, переорієнтовуємося на натівські стандарти в оборонно-безпековому просторі. Попереду – велика робота, щоб досягти критеріїв членства. Велика робота і в тому, щоб провести референдум для того, щоб український народ і лише український народ, а не наші сусіди визначали напрямок нашого подальшого розвитку. В мене немає жодного сумніву, що Польща й надалі буде з нами в цьому історичному процесі.
Пані та панове!
Хотів би привернути Вашу увагу до одного з найважливіших питань сучасної ситуації в Європі – енергетичної безпеки.
Ми закликаємо до скоординованих кроків у цій галузі з метою унеможливлення використання однією країною експорту газу як інструменту політичного тиску на інші держави.
Хочу наголосити - Україна у цьому сенсі переслідує дві основні цілі: модернізувати нашу газотранспортну систему за участю наших партнерів з ЄС та США та посприяти реверсним поставкам європейського газу в Україну.
Ми вітаємо ідею наших польських друзів заснувати Європейський енергетичний союз, спрямований на гарантування більшої енергетичної безпеки та енергетичної незалежності для всього європейського континенту.
Ми щиро вдячні Польщі, яка разом зі Словаччиною сьогодні забезпечує поставки газу в Україну з Європи в реверсному режимі.
Дорогі друзі!
Революція Гідності для мене ще триває, як і для мільйонів моїх співвітчизників. Перезавантаження влади – це лише її перший етап. Сьогодні на українському Уряді, Парламенті і Президентові лежить особлива відповідальність. Відповідальність перед Небесною сотнею - героями, які загинули на вулицях Києва від куль "Беркута" під час Революції Гідності. Загинули для того, щоб бачити Україну вільною, європейською, незалежною, демократичною. І перед багатьма сотнями українців, полеглих від рук агресора на Сході. Відповідальність перед їх пам'яттю, їх родинами, їх дітьми, заради майбутнього яких вони не вагаючись вступили в нерівний бій з агресором та віддали найдорожче, що вони мали - своє життя.
У моєму розумінні Революція Гідності досягне своєї мети лише тоді, коли на сайті Європейського Союзу, я про це мрію, з’явиться версія українською мовою. Я мрію, що після завершення президентської каденції матиму можливість балотуватися депутатом Європейського Парламенту від України.
Я впевнений, що коли-небудь українці поруч з поляками та іншими європейськими народами вирішуватимуть питання внутрішнього розвитку Європейського Союзу. Хочу запевнити вас, що ми не боїмося цієї відповідальності, не втратимо шанс, який вибороли. Саме вибороли - український народ заплатив високу ціну за високе і горде право називатися європейським народом.
Ми збудуємо нову Україну!
Ми чітко усвідомлюємо, що за нас ніхто не здійснить реформ. Українці самі мають змінювати свою країну на краще.
25 вересня я виклав своє бачення майбутнього розвитку країни у документі, який називається "Стратегія-2020". В його основі – імплементація Угоди про асоціацію з ЄС. Мета стратегії – досягти необхідних критеріїв та створити всі без виключення передумови для того, щоб у 2020 році подати заявку на членство в Європейському Союзі.
Хочу нагадати - свого часу Польщу теж не хотіли приймати. Свого часу Польща теж виборола своє право бути в ЄС. Ми підемо вашим шляхом і ми переможемо. Спільно.
Дорогі друзі! Побратими!
Хочу наголосити, що Україна відстоює не тільки свою незалежність та територіальну цілісність. Наголошую ще раз - вона бореться за свою свободу обрати свій шлях і своє майбутнє. Україна сьогодні бореться за нашу спільну Європу.
І старе гасло набуває нового звучання, змісту та актуальності: Za naszą i waszą wolność!
Цей напис мені сьогодні показав на прапорі в президентській резиденції Президент Польщі Броніслав Коморовський. Для мене дуже символічно, коли поляки весь час боролися не лише за свою свободу, за свободу всієї Європи. І зараз наша солідарність, наша спільна боротьба гарантовано призведе до перемоги. Разом ми непереможні, і вся наша історія свідчить про те, що коли ми об'єднувались, ніхто нас не міг перемогти.
Слава Речі Посполитій і Польському народові!
Слава нашій міцній дружбі!
Слава Україні!
http://www.president.gov.ua/news/31937.html



27.11.2014 15:14
Прес-служба Президента України
Позачергове послання Президента України до Верховної Ради України
 

«Про внутрішнє та зовнішнє становище України»
Великий Український народе!
Високодостойні і вельмишановні новообрані народні депутати Верховної Ради України!
Високоповажні закордонні гості!
Виклики і загрози, які сьогодні постали перед нашою державою, перед Україною, не стояли з часів Другої світової війни та повоєнної розправи з українським національним рухом… І водночас – унікальний шанс, який дуже відповідальний Український народ подарував Українській державі, вперше обравши до українського парламенту проєвропейську конституційну більшість, – таких можливостей не відкривалося перед Україною ще ніколи. Такою є вичерпна характеристика внутрішнього і зовнішнього становища. І наше з вами завдання можна передати простою формулою: відвести загрози і використати шанс.
У ці дні українці відзначають річницю Революції гідності — героїчного повстання проти тиранії. Минуло відтоді лише 365 днів, лише один раз Земля обернулася навколо Сонця. Та, здається, пройшла ціла епоха – так сильно змінилася країна, так сильно змінився світ навколо нас.
Завтра – рік після Вільнюса. 28 ‒ 29 листопада 2013 року у Вільнюсі Україна мала підписати історичну Угоду про асоціацію. Але тодішній малоросійський режим зухвало намагався поховати європейську перспективу нашої великої європейської нації. Насправді ж дискусія про вибір між Європейським і Митним союзами, на мою думку, була лише окозамилюванням. Я в цьому абсолютно переконаний. На той момент наші сусіди разом із п'ятою колоною всередині країни прискореними темпами здійснювали повний демонтаж української державності.
Україну обплутували непосильними боргами. Цілеспрямовано, — і зараз ті, хто сидять в цьому залі, можуть це підтвердити, — руйнували Збройні Сили України, українську армію. Спецслужби знищувалися під управлінням іноземних громадян. Проведи такий режим при владі ще два-три роки — від нашої з вами рідної України залишилася б хіба що вивіска. Такий історичний кінець ними вже був запрограмований. Проте Революція Гідності підірвала той пекельний комп'ютер разом із його диявольською програмою!
План тихої ліквідації України ми як народ України зірвали рік тому – і тоді ворог пішов на нас війною. Військова загроза; замах на наш суверенітет, на нашу незалежність, на нашу територіальну цілісність; нехтування нормами міжнародного права з боку однієї з найбільших країн світу. Криза глобальної та європейської систем безпеки та спроби ще раз вдатися до історично збанкрутілої політики умиротворення агресора. Відсутність надійних гарантій зовнішньої безпеки, що не дає нам змоги повною мірою розраховувати на існуючі міжнародно-правові інструменти для захисту наших українських національних інтересів. Такими є головні виклики і головні загрози, які стоять перед нашою Україною.
До речі. Третьою світовою війною нас лякати не треба! Насправді розпочинати її ніхто не збирається. І це теж важливо врахувати при аналізі.
Отже, ми з вами, шановні новообрані народні депутати, шановний Український народе, живемо в умовах війни. І ця війна, безумовно, гальмує наші плани. Ну, наприклад, як переконати інвесторів вкладати гроші в державу, яка воює? Яким чином можна забезпечити стале зростання, коли значна частина економіки просто зруйнована фізично? І на ці питання ми з вами спільно маємо знайти відповіді.
І все ж таки я впевнений, що мій мирний план і розроблений на його основі Мінський протокол і Мінський меморандум у підсумку приведуть до миру на Донбасі. У якості безальтернативної бази для політичного врегулювання цей документ визнаний усім світом – до речі, в тому числі і Російською Федерацією, яка взагалі-то поставила під Мінським меморандумом свій підпис.
Однак, зазираючи у майбутнє, чітко бачимо, що встановлення миру на Донбасі не означатиме позбавлення від військової загрози зі Сходу. На жаль, ця загроза проглядається на дуже далекосяжну історичну перспективу і постійно потребуватиме великих зусиль та колосальних ресурсів. Це – реальність, яку Україна усвідомила запізно, яку ми змінити навряд чи зможемо, але якій треба навчитися протидіяти… Вибачте, інколи навіть спати з револьвером під подушкою, бо так званий «брат» – біля воріт!
Нашого успіху в реформах, до речі, ворог боїться ще більше, ніж нашої перемоги на фронтах. Тому цілять в нас не лише «градами». Не менш потужною зброєю є економічна агресія, мета якої — не просто послабити Україну, а максимально вичавити нас, виснажити Україну — аж до повного знесилення. Сіяти ж на цьому ґрунті зневіру, депресію, розбрат, хаос у головах — то вже завдання сучасних послідовників Геббельса, мобілізованих на інформаційну війну проти України.
І якщо говорити про ключовий внутрішній виклик, то, на мою думку, ним залишається корупція. Я хотів би в цьому контексті назвати ще й бідність, однак ясно, що першопричиною вкрай низького рівня життя переважної більшості українців є тотальна корумпованість державного апарату, сфери державних послуг. Некомпетентність і неефективність державного управління, меркантильна, так би мовити, безідейна, корупція – куди сильніший внутрішній союзник нашого зовнішнього ворога, ніж його ідеологічно вмотивована п’ята колона.
А безробіття, бідність, соціальна несправедливість тепер загрожують не просто зростанням протестних настроїв у суспільстві. Вони можуть і обов'язково будуть використовуватися ворогом для дестабілізації ситуації в країні.
І на цьому, до речі, я хотів би відкласти вбік чорні фарби і описати унікальні можливості, які відкрила Революція гідності перед усією країною. Як перед тими, хто брав у ній участь, так і перед тими, хто косо, з-попід лоба, а інколи навіть з ненавистю споглядав за нашою Революцією. Перед тією частиною цієї зали, яка об’єдналася в нову коаліцію. Я вітаю і дуже дякую вам за це. І навіть перед тими, хто залишається в опозиції.
«Не було б щастя, та нещастя допомогло», – мовить українська приказка. Будь-яка дія викликає протидію, вчить третій закон Ньютона. Тож агресія проти України зі Сходу мобілізувала світ на підтримку України.
Так, за нас не вступили у війну. Але ніхто нас і не повинен захищати, крім нас самих. Тим більше, що вчасно, в середині 90-х, наша держава і тодішня українська влада не подбали своєчасно про приєднання до НАТО як найбільш надійної системи колективної безпеки. І пізніше дехто в цій залі бавився, надуваючи повітряні кульки… Ми всі це пам'ятаємо. Але наші західні сусіди за пострадянським табором безперешкодно скористалися цією можливістю ще в 90-ті.
Та, попри це, ми отримали колосальну підтримку і довіру від усього світу. Революція гідності, колосальний і героїчний спротив українців проти агресії, повернення нашої країни на шлях демократії, проведення вільних, демократичних президентських виборів, проведення вільних і демократичних парламентських виборів – усе це на небачену висоту підняло міжнародний авторитет України і рівень наших партнерських стосунків із країнами «Великої сімки», державами — членами Європейського Союзу, з більш ніж сотнею держав, які потужно підтримують Україну, в тому числі в міжнародних організаціях і на засіданнях Генеральної Асамблеї ООН.
Цей авторитет, віру світу в потенційну успішність українського проекту, готовність допомогти в його реалізації ми з вами повинні конвертувати в широкий потік іноземних інвестицій в українську економіку, який вкупі з важкою повсякденною працею кожного з нас почне підвищувати соціальні стандарти українців до рівня європейських.
«Історичний факт, – писав Дмитро Донцов у „Підставах нашої політики“, – що жодна нація не визволялася лише власними силами. Здійснити їм свої політичні цілі вдавалося лише тоді, коли вони втягали цю справу в круг ідей загальнішого характеру, пов’язували її з інтересами інших держав». І саме це зараз ми будемо робити.
Якщо говорити про наші внутрішні можливості, за останній рік оформився один із головних чинників сталого розвитку – стабільна, стійка, демократична українська політична спільнота. Це те, що у наших сусідів – Польщі, Чехії, країнах Балтії — було ще на початку 90-х років. І чого нам бракувало для успішного старту реформ. Тепер і у нас майже склався загальнонаціональний консенсус, куди рухатися, що будувати. Дискутуються лише деталі, лише питання: як краще.
Хитка ідеологічна рівновага, в якій Україна перебувала 23 роки і балансувала між Сходом та аходом, нарешті, змінилася повною ясністю. Сто відсотків українців зараз за єдину державу, за єдину країну! Конституційна більшість українців бачить її унітарною країною, ніякої федерації! І це, до речі, палкий привіт тим, хто зі Сходу чи Заходу радить нам "федералізуватися". Шановні, ви можете радити, але українці – проти! І ми, нарешті, є владою, яка вміє чути і здійснювати мрії українців. Я щиро на це сподіваюся.
Переважна більшість українських громадян нарешті підтримує реалізацію Угоди з Європейським Союзом – Угоду про асоціацію і ідею вступу України до Євросоюзу. Ніколи раніше цього не було. Дорогі колеги, ми маємо цим скористатися. Рекордних показників, нарешті, досягла кількість тих, хто за українську мову як єдину державну. До речі, і протягом останнього року, не в останній мірі завдяки Росії, бо я не бачу, чим це ще пояснити, в три-чотири рази зросла кількість прихильників вступу України до НАТО. Щоправда, це питання залишається єдиним із так званих складних тем, у якому в кількох областях все ще зберігається рівна кількість полярних думок.
Але в цілому штучний поділ України за географічною, етнічною, мовною, конфесійною ознакою, нарешті, подолано, і цей поділ відходить у минуле. Україна ніколи не була такою об'єднаною, як зараз!
Ворог поставив собі за мету не просто переглянути кордони. Мета інша. Нікому не потрібен Донецьк, Луганськ чи Донбас. Ми чітко знаємо, що йшлося про те, щоб розколоти державу або й зовсім стерти її з карти. Знищити нас як великий європейський народ. Та грубо прорахувався. Українська політична нація остаточно ствердилася на всіх теренах – західних і східних, північних та південних. Вона об'єднала представників різних етносів та носіїв різних мов. Своєю участю у Вітчизняній війні 2014 року за незалежність України наші російськомовні співвітчизники продемонстрували, що російською мовою вони люблять Україну аж ніяк не менше, ніж ми українською. І я пишаюся мужністю і відповідальністю наших співвітчизників!
Ми всі разом стали єдиним організмом, котрий може встояти перед будь-якими політичними маніпуляціями зсередини і тиском ззовні. І це ще одна важлива запорука успішності реформ.
Вельмишановні колеги!
Достроковими виборами завершується створення політичних передумов для проведення змін. Я абсолютно переконаний, що вчинив правильно, розпустивши попередній парламент, незважаючи на те, що тоді це моє рішення мало дуже жорстку критику. Чесні, прозорі, демократичні вибори вперше в нашій історії оновили Верховну Раду України більше ніж на 50 відсотків. Мені надзвичайно приємно бачити серед вас як тих, хто має за плечима вже великий політичний досвід, досвід реформування, пройшли суворі випробування. Але особливо радий бачити таку кількість нових, молодих облич. Тому що ви і є саме тією свіжою кров'ю, яку конче потребує українська політика. Ласкаво просимо до Верховної Ради!
Щиро поздоровляю вас з обранням народними депутатами та прийняттям присяги і закликаю до нашої спільної роботи на благо України! Як Президент України я твердо переконаний, свято вірю: все у нас вийде.
У вас рекордно коротка спікеріада, особливо, якщо це порівняти з 1998 роком, дехто пам'ятає, скільки це тоді тривало. Я переконаний: у нас буде дуже коротка прем'єріада. Ми не маємо право витрачати час. Вітаю Вас, шановний Володимире Борисовичу, з обранням спікером. Вже позаду рекордно швидке формування коаліції, а попереду, думаю, що блискавичне, але відповідальне формування Уряду. Для проведення реформ, здається, вже на старті ми з вами набираємо тієї необхідної швидкості, яка потрібна для того, щоб злетіти. Закликаю швидкість не втрачати.
Важливо, що при створенні коаліції не посади ділили, — мені було приємно за цим спостерігати, — а напрацювали детальний план фундаментальних змін в країні. І ці масштабні перетворення мають стати наступним етапом нашої Революції, плавно перетікаючи в ефективне реформування! Як ініціатор саме такого підходу до Коаліційної угоди я хотів би подякувати вам за відповідальну і ґрунтовну її підготовку. Сподіваюся, що над її реалізацією цей зал буде працювати з таким самим завзяттям, як і над підготовкою Коаліційної угоди. Я думаю, що практика була дуже вражаючою.
Уважно прочитав цю угоду. Є речі, які я, можливо, особисто виписав би інакше. Наприклад, у регламентній частині. Ну, хіба принцип консенсусного ухвалення рішень радою коаліції "лише одноголосно" не нагадує liberum veto в середньовічному сеймі Речі Посполитої? Коли одним-єдиним вигуком «нє позволям!» можна було заблокувати будь-яке рішення. Думаю, польські історики могли б нам багато цікавого розповісти про цей досвід.
Але насправді суті це не змінює. У реалізації реформаторської, проєвропейської Коаліційної угоди я є надійним союзником нового парламенту. І керуватимуся насамперед Конституцією України, де більш-менш чітко виписані повноваження і сфери відповідальності української влади. Я впевнений, що тільки від ефективної взаємодії, від нашої синергії ми зможемо реально добитися тих результатів, яких очікує український народ, і я зроблю все від мене залежне, щоб забезпечити ефективну та злагоджену роботу Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України. Прізвище нового Прем’єр-міністра кружляє тут у повітрі. Я його запропонував у перший день після виборів. Дякую фракції за те, що підтримала пропозицію Президента. Вже за лічені хвилини я зроблю відповідне подання Верховній Раді України.
Ми з Арсенієм Петровичем добре засвоїли уроки нещодавньої історії. І з червня місяця свою спільну роботу ми будували так, що країна, здається, лише в останні дні парламентської кампанії помітила, що ми не йдемо на вибори однією колоною. Але команда у нас – я не маю жодного сумніву – вся команда парламентської коаліції має бути одна — наша національна українська переможна збірна.
Я пригадую слова, які колись давно почув із вуст одного з батьків-засновників незалежної України, який теж сидів у цьому залі, — В'ячеслава Чорновола, який казав: «І парламенти, і прем'єри, і президенти приходять і відходять. Залишається тільки свята справа нашого історичного відродження, справа демократії та державної незалежності. Дай, Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні, коли вона у нас є. Щоб не довелося гірко любити, втративши».
А ще він казав: "Нам потрібні сьогодні реформи, а не революції; сила закону, а не закон сили; добробут народу, а не всенародні злидні; суспільна злагода, а не затята ворожнеча; демократія, а не диктатура".
Я думаю, що саме сьогодні час втілити в життя слова Чорновола.
Шановні депутати!
Національний інститут стратегічних досліджень за участю апарату РНБО підготував проект аналітичної доповіді "Про внутрішнє та зовнішнє становище України у сфері національної безпеки". Це не істина в останній інстанції, а ґрунтовна основа для широкої дискусії, в тому числі і за вашої участі, у відповідних комітетах. Цей матеріал стане нам у нагоді при ухваленні стратегічних рішень та підготовці законів.
Нині ж я лише коротко зупинюся на деяких найважливіших питаннях нашої спільної з вами стратегії, які стосуються національної безпеки в ширшому її розумінні.
Найгірші справи в нас у судовій системі. Наші, вибачте на слові, «папєрєднікі» завбачливо окопалася в судах, а саме: нашпигували їх своїми людьми, які тепер перетворюють ці суди в адвокатуру із захисту прав та інтересів одіозних представників колишнього режиму.
Притчею во язицех стало рішення судді про звільнення з-під арешту командира роти «Беркуту», який звинувачується у розстрілі Небесної Сотні. Наводжу лише один цей приклад не тому, що він поодинокий, а тому, що надто промовистий.
Судова система, яка більшою мірою, ніж будь-що, потребує санації, катарсису, – цьому очищенню чинить найбільший спротив.
Як Президент я не маю права тиснути на конкретні суди і не буду цього робити. А от систему змінити разом з вами нам не просто дозволено, а наказано виборцями. Отож однією з перших має стартувати судова реформа. Відповідні законопроекти подаватиму як екстра-невідкладні. Бо з такими судами, як тепер, у безпеці можуть почуватися лише ті, у кого є проблеми із законом. А от законослухняним громадянам від таких судів варто триматися подалі — правди там не знайти.
Зрозуміло, що дотичним до судової реформи є і реформування всіх правоохоронних органів, насамперед МВС та ГПУ. Дякую за те, що цей розділ дуже добре виписаний в Коаліційній угоді. Дякую військовослужбовцям, які є сьогодні в цій Верховній Раді. Відчувається їх професійний підхід. Дозвольте нагадати, що стара Верховна Рада, в тому числі й за моїм наполяганням, встигла таки ухвалити новий закон про прокуратуру.
Він незабаром набере чинності, як і закон про Національне антикорупційне бюро. Маю тут конкретну пропозицію до всіх, хто причетний до визначення керівника цього бюро. Я пропоную запросити на цю посаду людину з-поза меж України. Вона матиме одну перевагу – відсутність зв’язків в українській політичній еліті. Нікому не кум, не сват і не брат, рівновіддалений від усіх політичних сил технократ, якому ми усі довіряємо. От такий керівник точно забезпечить ефективну роботу бюро.
Реформатори усіх часів і народів не цуралися долучати до змін іноземців. У нас зараз багатьом відомствам допомагають закордонні консультанти. Та цього замало. Моя ідея полягає в тому, щоб через зміни в законах надати право залучати на державну службу іноземців включно аж до членства в Уряді. Або розширити коло осіб, яким Президент може надавати українське громадянство, причому в прискореному режимі. Від такого рішення буде подвійна користь: і залучення із західним досвідом професіоналів, і гарантія від корупції.
Завдяки резонансу в ЗМІ ви, напевно, відчули початок кількох великих антикорупційних процесів. Мені тут дехто радить не виносити з хати сміття, а я думаю інакше. Чим більше розголосу, тим швидше люди відчують, що керівництво держави нетерпиме до корупції. Та й у смітті, до речі, можна задихнутися.
Втім, я не хотів би формувати хибну думку, ніби корупцію можна подолати лише репресіями. Поки буде відповідний гумус, з нього виростатимуть нові й нові корупціонери, як ті гриби після дощу. Куди ефективніше боротися з причинами корупції, руйнувати її механізми. Так, з людською природою нічого не вдієш, але дерегуляція, зменшення ролі чиновництва хоча й не панацея, але сильнодіючий препарат у боротьбі з цією епідемією.
Я ретельно проаналізував більшість рішень з дерегуляції, ухвалених останніми роками. Там цікавий винахід, хоч бери та патентуй. Відомства ніби ліквідуються, їх стає дедалі менше, а от їх функції тонким-тонким шаром розмазуються поміж іншими міністерствами та відомствами. А яка різниця підприємцю, з якою "ксивою" до нього прийшли за поборами? Така дерегуляція —профанація.
Реальна ж дерегуляція разом з податковою реформою мають запустити економіку і відновити процес зростання. Ми обов’язково в цьому досягнемо успіху.
Частиною тектонічних перетворень має стати і реформування оборонного сектору: армії, спецслужб, ВПК. Надто повірили в перспективу миру в усьому світі. І ми занадто рано повірили у «вічний мир». Пожинаємо тепер гіркі плоди і чужої агресивності, і власного безвідповідального пацифізму.
Думаю, ви всі розумієте, що у нас немає іншого виходу, крім як нарощувати військові асигнування. І вже зовсім скоро вам подадуть відповідний проект бюджету. Іноземних солдат біля наших кордонів – як сарани. А найближчими роками Україна мусить розраховувати насамперед на боєздатність власних Збройних Сил.
Для цього нам треба передусім вкластися фінансами та зусиллями в доозброєння та переозброєння військ засобами високоточного вогневого ураження, сучасними пристроями розвідки та зв’язку, новою бронетехнікою. Збільшити кількісно армійську авіацію.
У ході АТО виявилася неефективність старої системи тилового, технічного та медичного забезпечення. Ми на ходу її міняємо — із широким залученням волонтерів, необтяжених мертвими й часом просто дурнуватими інструкціями часів Першої світової. Тих, хто не справляється — звільняють, хто прокрався — мають сісти.
Щоб забезпечити безперебійне фінансування підприємств ВПК, ми вже зараз починаємо проектувати державне оборонне замовлення не на рік, а, як мінімум, — на три. Хоча тут потрібен ще ширший горизонт планування.
Неминучою є певна мілітаризація суспільства в здорових межах. Навіть початкова військова підготовка має стати одним із головних предметів у школі — саме там закладаються основи військово-патріотичного виховання.
У нас немає сьогодні іншого вибору, крім того що відмовитися від повного переходу армії на контрактну основу. Сусіди підправили наші плани. Без призову – поки що ніяк.
Сьогодні незаперечним є той факт, що проголошена в 2010 році позаблоковість України не змогла і не могла гарантувати безпеку й територіальну цілісність нашої країни. Від неї треба відмовлятися.
Ця позиція призвела до великих втрат, тому ми й вирішили повернутися до курсу на інтеграцію до євроатлантичного безпекового простору. Ми вже сьогодні поглиблюємо співпрацю з НАТО, працюємо над оперативною сумісністю Збройних Сил України із арміями країн-членів Альянсу, переорієнтовуємося на натівські стандарти в оборонно-безпековому просторі. Але в той же час закликаю всіх усвідомити, що політичні спекуляції навколо негайного, "вже сьогодні", приєднання до НАТО не наближають, а, на жаль, навпаки, віддаляють від України час вступу. Потрібно не словом, а ділом, реальною працею досягти критеріїв, яких потребує членство в НАТО. І по-друге, будемо відвертими, слід брати до уваги і дуже обережне ставлення до цієї теми з боку деяких наших зарубіжних партнерів. Зробили заяву — тут же отримали відповідь про те, що Україна ніколи не буде членом НАТО. Це не їм вирішувати, це вирішувати українському народу. І треба починати не з гучних заяв, яких було вже багато, а з реальних практичних реформ. До речі, реформи і критерії, які є в плані дій щодо членства в НАТО, і реформи і критерії, які є в Угоді про асоціацію, на 96% співпадають. Давайте будувати і реалізовувати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом.
Дорогі співвітчизники! Шановні народні депутати!
Демократія – теж інструмент забезпечення національної безпеки. Парламентська коаліція, яку ви сформували, по суті є конституційною більшістю. Це 302 депутати. Такої коаліції ще не було. До речі, я не маю жодного сумніву в тому, що ми можемо ще на кілька депутатів зрости. Це породжує величезну спокусу не чути меншості. І від цього я теж хотів би вас застерегти.
Мої ідеологічні однодумці – це, звісно, ті, хто об’єднався в коаліцію. Але я не Президент коаліції. Я — Президент всієї країни, Президент всіх українців — як тих, хто голосував за мене, так і тих, хто зробив інший вибір. Отож я маю слухати і парламентську опозицію.
Єдність країни є для нас беззаперечною цінністю. Тому ще важливіше, ніж чути думку опозиції в Раді, рахуватися з наявністю ідеологічної меншості у суспільстві. Чимало людей, на жаль, все ще поглядають у бік Митного союзу, підтримують ідею про другу державну мову тощо. Буду відвертим — ми не станемо надавати носіям подібних думок, і ніколи не дамо, права вето на геополітичні та цивілізаційні рішення переконливої більшості, наявність якої засвідчено президентськими і парламентськими виборами. Але запланована мною і підтримана вами децентралізація влади дасть вражаючі можливості враховувати місцеву специфіку. В тому числі і в питаннях віри, історичної пам’яті, мови, релігії, етнічних традицій та вираження інакшості. Ми до всіх цих проявів повинні ставитися з повагою.
Це стосується і питань мови. Врешті-решт, головна різниця між Україною і Росією полягає вже не тільки і не стільки у мові, скільки в різній політичній культурі, яка була продемонстрована під час виборів і під час нашої Революції гідності. У різних типах стосунків між владою і суспільством і в різному ставленні до свободи та демократії.
Зазначені зміни, однак, не знімають з порядку денного питання підтримки української мови і тих заходів, які в європейській політичній культурі називаються позитивною дискримінацією. Це така форма підтримки тих, хто тривалий історичний час піддавався переслідуванням та утискам. І українська мова як єдина державна мова є надзвичайно важливим консолідуючим чинником суспільства і держави.
Питання національної безпеки стосуються і церковних проблем. Це надто чутлива сфера, яка потребує обережності, де протипоказані різкі рухи, де перш, ніж раз відрізати, міряють не сім, а сімдесят сім разів. Але із досвіду останніх років ми ніколи не забудемо, що інколи підготовка до поглинання країни починається нібито зі спільних молитов або хресних ходів. Ми всі маємо пам'ятати про любов до Батьківщини, про любов до України, і я впевнений, що це має бути нашим пріоритетом.
***
Шановні народні депутати!
Ми не обираємо час, у який народжуємось чи помираємо. Але самі визначаємо, що робити у цьому проміжку. Від нас з вами залежить, чи ми увійдемо в історію як жертви внутрішніх чвар і зовнішньої агресії, чи сила і дух Українського народу, українських воїнів і героїв, тих, хто захищає нас на донецькій землі й допомагає нам з українських небес, дозволить нам збудувати іншу, успішну країну.
Наша політика має бути спрямована на те, щоб крок за кроком рухатись від країни Революції гідності до власне Країни Гідності. І я впевнений, що нам з вами вдасться її побудувати. Хочу, щоб ви кожного разу, ступаючи до цієї сесійної зали, так само, як і я, заходячи у Адміністрацію на Банковій, згадували про полеглих, які віддали життя за Україну. Як за сотні кілометрів звідси, так і за декілька кварталів на алеї Небесної сотні.
І щоб так само згадували про живих, які потребують ефективного урядування, успішних реформ, розвиненої економіки, соціальних гарантій і справедливості. Саме справедливості. І я думаю, що нам вдасться побудувати таку державу.
У нас більше немає часу на розмови. Це чітко підтверджує український народ. Більшість, коаліцію – створено! Політична воля до змін є. Чіткий план дій і коаліційна угода – також. Маємо шанс на його виконання. Тож ставаймо до роботи. І щоб за п'ять років ми були готові подати заявку на членство в Європейському Союзі.
І останнє, мені здається, найважливіше. Євангеліє вчить, що царства, поділені всередині, впадуть. Так будьмо ж єдиними, бо настав момент гуртуватися у боротьбі за Україну, а не чубитися у вовтузні один проти одного. Час єднатися навколо миру і навколо реформ.
Слава Україні!
http://www.president.gov.ua/news/31656.html



21.11.2014 18:59
Прес-служба Президента України
Звернення Президента України з нагоди Дня Гідності та Свободи
 

"Душу й тіло ми положим за нашу свободу…"
Таку обіцянку ми даємо кожного разу, співаючи Гімн.
І рік тому цей рядок припинив бути просто словами. Він став повсякденною дією в боротьбі за цілісність держави і за європейський вибір.
Дорогі співвітчизники!
В цей день рік тому Янукович зірвав стоп-кран. Щоб зупинити природній рух українського експресу до Європи, щоб повернути його назад - і в часі, і в просторі.  
Він не знає української історії. Бо вона для нього – чужа. А хоч би раз зазирнув до підручника, побачив би слова нашого гетьмана Пилипа Орлика. Того самого соратника Івана Мазепи, автора написаної ще триста років тому першої української конституції: "Народ завжди має право протестувати проти гніту…"
Гідні нащадки не забули настанов гідного пращура. Тому і вибухнула Революція гідності. Проти купки негідників постали мільйони людей.
Те, що рік тому було лише мрією, перетворюється на реальність. Хоча і не так швидко, як хотілося б. Повернулися свободи: свобода слова, свобода вибору, свобода протесту. Від диктатури ми перейшли до парламентсько-президентської демократії.  Ми підписали, ратифікували і вже  нарешті почали виконувати Угоду про асоціацію з Євросоюзом.
Ви думаєте, це сталося автоматично?  Чималих зусиль прийшлося докласти мені та нашим дипломатам, щоб подолати тиск та шантаж зі Сходу, розвіяти певні сумніви та коливання на Заході.
Позачергові вибори до Парламенту –  це ще один наш крок на виконання вимог Революції гідності.
Полчища ходоків стукали до мене в двері із пропозицією залишити все як було. Гарантували повну лояльність депутатів. 
Але я зайняв тверду позицію і розпустив Парламент . І чесні, прозорі, демократичні вибори оновили Раду більше, ніж на половину. Це і є та сама свіжа кров, яка має оздоровити весь наш політичний організм
Таким же позитивним буде й ефект від люстрації. Відповідний закон я підписав ще минулого місяця, і передбачене ними очищення влади набирає обертів.
Після Нового року вступлять в дію  закони про національне антикорупційне бюро і нова редакція закону про прокуратуру.
Мені не соромно звітувати вам. Попри зовнішню агресію, крок за кроком у важкій боротьбі із силами минулого виконую те, чого вимагали повсталі люди. Те, що сам обіцяв на Майдані.
Чи були у мене прорахунки? Звичайно, бо не помиляється лише той, хто нічого не робить. Я відкритий до критики, чую її і враховую.
Чим я і сам незадоволений, так це швидкістю реформ і темпами боротьби з корупцією.
Корупційну вертикаль, по якій нагору з усієї країни збиралися хабарі ми нарешті зламали. Та це лише вершина айсбергу і тільки початок боротьби.
Достроковими парламентськими виборами я завершив створення політичних передумов для проведення змін. І вже наступного тижня має відбутися перше засідання новообраної Верховної Ради. І я негайно внесу на затвердження Парламенту кандидатуру Прем’єр-Міністра, яку, згідно Конституції, запропонує мені коаліція.
Виходячи із єдності демократичних сил очікую, що коаліція пристане на мою пропозицію висунути на цю посаду Арсенія Яценюка. А от склад Уряду має бути повністю оновлений.
Реформи мають стартувати негайно. Їхньою метою є поступове досягнення європейських стандартів життя, аби вже в 20 році ми могли подати заявку на членство в Європейському Союзі. Саме про це – проект коаліційної угоди.
Вперше партії та депутати не посади ділили, а напрацювали під спільну відповідальність детальний план фундаментальних змін в країні. І вони мають стати наступним етапом нашої Революції.
Буквально в ніч на сьогодні п'ять проєвропейських партій завершили підготовку коаліційної угоди. Це – маленький, але дуже приємний подарунок до Дня Гідності і Свободи.
Щойно я зустрічався з родичами полеглих українців з Небесної Сотні. І сьогодні ж я підписав указ про присвоєння всім нашим побратимам та сестрам з Небесної Сотні звання Героїв.
Пам’ять про них існуватиме доти, доки житиме врятована ними Україна. Я впевнений - це значить вічно.
Дорогі українці!
Дискусія про вибір між ЄС та Митним Союзом, яка йшла перед Майданом, була лише окозамилюванням. На той момент наші сусіди разом з п'ятою колоною всередині України вже все вирішили. І за нас, і без нас.
Прискореними темпами йшов процес повного демонтажу української державності. Їхній план тихої ліквідації ми зірвали, через це на нас пішли війною.
Хотіли силою стерти з карти Європи цілу країну, але ворог грубо прорахувався. Він зробив нас ще сильнішими.
Любов до Вітчизни, спільна боротьба україномовних та російськомовних за свою Батьківщину, за свободу, гідність, за право на майбутнє - все це прибрало поділ країни за етнічною, мовною та конфесійною ознаками.
Ми маємо спільних ворогів, спільні проблеми, але, що найважливіше – спільну країну.
І  всі  без винятку  хочемо нормального розвитку і миру, дорогу до якого відкривають визнані усім світом мій Мирний план і Мінський протокол.
І ті, хто стояв на Майдані, і ті, хто тоді залишився осторонь – тепер всі разом захищаємо Україну від зовнішньої агресії, від прямого вторгнення з боку Росії.
Разом будуємо нову країну. І потребуємо як ніколи загальнонаціональної єдності, бо конфлікт всередині країни знищить нас.
Спасибі вам, дорогі і рідні, за мужність, патріотизм, витримку і терпіння.
Дякую, що розумієте, наскільки складна ситуація і що помахом чарівної палички її не виправиш.
Особливий уклін вам, доблесне українське воїнство, яке тримає оборону на Сході у Вітчизняній війні чотирнадцятого року.
І вам, волонтери і волонтерки. Всім, хто об’єднався в потужний загальноукраїнський рух на підтримку армії, національної гвардії та добровольчих батальйонів.  
 Вітаю всіх з Днем Гідності і Свободи!
Слава Україні!
http://www.president.gov.ua/news/31635.html




14.10.2014 12:01
Прес-служба Президента України
Виступ Президента України у Верховній Раді 14 жовтня 2014 року
 

Шановні народні депутати!
Перш за все, я хочу привітати вас із Покровою Пресвятої Богородиці! Покрова була одним з найголовніших свят для українців – святом запорізьких козаків. Настільки великим, що його назвали Козацькою Покровою.
Саме тому Чотирнадцятого жовтня я прийняв рішення, щоб йому судилося стати новим державним святом – Днем захисника Вітчизни!
Відповідний указ я підписав учора. Як я і обіцяв на День незалежності, 23 лютого, день збройних сил іншої держави більше не буде, нарешті, святкуватися в Україні. Я від щирого серця вітаю вас, Верховну Раду України і всю нашу державу з новим святом, яке з часом – я впевнений – стане одним із головних в нашому календарі.
Дорогі друзі!
Сьогоднішнє засідання, ймовірно, - одне з останніх в історії Верховної Ради цього скликання. Але воно може стати і одним із найважливіших, якщо будуть ухвалені ті рішення, які винесені сьогодні в порядок денний і які заплановано розглянути.
Перш за все, зупинюся на тому, що, вважаю, є пріоритетним та невідкладним.
Це стосується насамперед обороноздатності держави. Як відомо, я ухвалив рішення прийняти рапорт про відставку Валерія Гелетея з посади міністра оборони. Я дякую йому за вірну і самовіддану службу Україні і просив би Верховну Раду проголосувати за його звільнення.
Так само звертаюся до вас із пропозицією підтримати кандидатуру Степана Полторака, запропоновану мною на посаду Міністра оборони. Реклами ця людина не потребує. Але раз вже формально маю його представити, то стисло Степана Тимофійовича охарактеризував би таким чином. Людина з високим авторитетом, в тому числі – і серед учасників АТО, великим бойовим досвідом і стратегічним баченням реформування оборонного сектору. Фахівець, який вже на нових засадах практично з нуля створив Національну гвардію України.
Під час останньої моєї поїздки до зони АТО – вона відбулася в п’ятницю – я поцікавився ставленням її учасників, в тому числі й рядових, до пана Полторака. Характеристики – винятково позитивні. Пригадую і рішучі дії Степана Тимофійовича, коли він разом із спецпідрозділом «Ягуар» очистив від проросійських сепаратистів приміщення Харківської обласної державної адміністрації. І цього дня проект так званої ХНР так і залишився на папері значною мірою завдяки його рішучим діям.
Скажіть мені, у кого не підніметься рука, щоб проголосувати за такого патріота, бойового генерала, професіонала і просто порядну людину?!
Хотів би нагадати, що реформа оборонно-безпекового сектору в національному плані реформ «Стратегія-2020» віднесена до найголовніших пріоритетів.
Вчора на цю тему мав тривалу розмову з кандидатом в міністри. Поставив йому завдання створити потужну, глибокоешелоновану систему оборони України. Перебудувати тему забезпечення і логістики військ, в тому числі і з урахуванням досвіду новоствореної Нацгвардії.
На кардинально іншому рівні стоять нині питання міжнародної співпраці, включаючи військово-технічну і військову кооперацію з нашими партнерами: країнами НАТО, Євросоюзом, США, Канадою та іншими.
Досі як слід не налагоджений механізм взаємодії Міноборони з волонтерами. Ми будуємо армію з нуля, проблем – вагон та маленький возик. І допомога волонтерів, слід визнати, буде потрібна ще не день, не місяць і не рік.
І лише сильна армія є найкращим гарантом миру, за який ми, усі народні депутати, увесь народ України наполегливо бореться.
В тих умовах, в яких зараз перебуває Україна, міністерство оборони без голови не може залишатися жодного дня. Підкреслюю – жодного дня. І тому величезна відповідальність лежить зараз на нас з вами.
Армія несе головну відповідальність у захисті країни в ці складні часи. Так, вона ще недостатньо досконало володіє сучасними прийомами ведення війни. Деякі види новітньої високоточної зброї ми лише почали поставляти.
І сьогодні зранку у мене були переговори з представниками двох надзвичайно важливих наших партнерів, які мені підтвердили поставки нової розвідувальної техніки, яка значно підвищить застосування Збройних сил України.
На жаль, про деякі види високоточної зброї ми поки що не можемо й мріяти. І це буде завдання нового Міністра оборони налагодити таку ефективну співпрацю, продемонструвати таку ефективність дій нашої армії, що дозволить нам на це претендувати.
Армія щойно народжується. Але віддача від неї країні вже на порядки вища, ніж те, що ми змогли за ці півроку вкласти в армію. За щоденний ратний подвиг я низько вклоняюся українським воїнам.
А до присутніх тут численних кандидатів в народні депутати звертаюся із закликом винести критику армії за межі виборчої кампанії. Ця критика іноді справедлива, правди ніде діти. Але масштаби та тональність цієї критики такі, що часто-густо вона виливається в паплюження та цькування Збройних сил України.
Особливо болісно бачити й чути, коли деякі штампи російської пропаганди починають несамовито тиражуватися українськими політиками. Я розумію, що воно, може, й ненавмисне.
Мітять, напевно, в політичних опонентів. Але волею-неволею поцілюють в Збройні Сили, підривають обороноздатність країни. Хто хоче не піару, а реально допомогти армії, посприяти вирішенню численних проблем, – друзі, тому краще не в телевізор, ласкаво просимо до приймальні Президента. Ми обов’язково найдемо з вами спільну мову, і хто-то, а я точно радий будь-якій пропозиції, яка зміцніть наші Збройні Сили, Національну гвардію, прикордонну службу, військово-промисловий комплекс.
Шановні народні депутати!
Не буде перебільшенням сказати, що в ширшому сенсі питанням обороноздатності є і пакет антикорупційних законів, на остаточне ухвалення яких я сьогодні дуже розраховую. Не тому, що в армії теж є корупція. За умов, коли вся країна віддає останню копійку на оборону, це не просто злочин. Корупція зараз – це смертний гріх! І я впевнений, що корупція є не меншим нашим ворогом, аніж бойовики, терористи чи найманці. І щоб її мінімізувати, нам потрібен теж арсенал сучасної високотехнологічної зброї.
Саме тому у якості пріоритетного я вніс на розгляд Верховної Ради проект закону, який передбачає створення Національного антикорупційного бюро. Спеціальної структури, покликаної боротися з корупцією в середовищі найвищих посадовців держави. Бюро має бути незалежним від будь-яких політичних впливів, що стане запорукою його об'єктивності, неупередженості, ефективності.
Я не прошу, вимагаю ухвалити цей законопроект, як і три антикорупційні ініціативи Уряду. Ми ретельно підготували їх до другого читання разом: Президент, Кабінет Міністрів, народні депутати.
Ухвалення цих законів - наш обов'язок не лише перед народом України. Це і наше зобов'язання по Угоді про асоціацію з Європейським Союзом, по Меморандуму співпраці з Міжнародним Валютним Фондом, це – наше зобов’язання перед народом України.
Якщо ви його приймете, я негайно підпишу – у сукупності це стане свідченням того, що Україна не словом, а ділом розпочала імплементувати Угоду про асоціацію з Євросоюзом.
Кожна політична сила, що вимагала негайної імплементації, має шанс довести щирість своїх заяв, підтримавши ці закони.
Втім, не слід забувати, що боротьба з корупцією – це насамперед наша внутрішня потреба, це питання життя і смерті, буття чи небуття. Я не хочу більше говорити про цю проблему – треба діяти. Я не маю жодних сумнівів, що, так саме, як і для мене боротьба з корупцією є першим пріоритетом, так само – і для вас. Щоб одні не брали, а інші - не давали. Перед нами – багатоголова гідра, але моя політична воля кинути виклик корупції є значно сильнішою.
Цей шлях не буде коротким і простим, але ми його здолаємо, бо іншого – не дано.
І останнє, дорогі друзі, на чому хотів би зупинитися сьогодні.
Більше року ми з вами говорили про необхідність прийняття Закону про прокуратуру. Не необхідності його прийняття наполягала велика кількість громадських організації, Рада Європи.
Мушу зробити те, до чого аж у чотирьох моїх попередників ніколи не доходили руки. Продемонструвати політичну волю й дати поштовх, щоб, нарешті, позбавити прокуратуру того права, яке надав їй ще Йосип Сталін. Йдеться про право загального нагляду. Загального нагляду прокуратури в Україні більше не буде!
Про передачу слідства Державному бюро розслідувань. Про прозорість роботи прокуратури.
Час термінового ухвалити цей багатостраждальний закон з урахуванням тих зауважень, які надали нам Рада Європи та Венеціанська комісія.
Неприйнятними вважаю спроби знову затягувати це питання в довгий ящик, розводити довгу дискусію, яка вже й без того триває роками.
Ухвалення цього закону теж є частиною імплементації угоди з ЄС. Тож, закликаю вас, шановні колеги, – вперед, до Європи!
Бажаю вам плідної роботи сьогодні, щоб було про що звітувати всім нам, об’єднано, виборцям 26 жовтня.
Слава Україні!
http://www.president.gov.ua/news/31392.html


25.09.2014 16:08
Прес-служба Президента України
Виступ Президента України на прес-конференції "Стратегія-2020"
 

Шановні співвітчизники, панове журналісти!
Сьогодні перед Україною питання «Бути чи не бути» постало з гостротою, не меншою, ніж сотні років тому перед героєм знаменитого твору Шекспіра.
Ми скинули тиранію. Ствердили європейський вибір. Встояли у суровій боротьбі із зовнішнім ворогом. І в мене немає сумніву, що мир – точно не за горами.
Та внутрішній виклик, який стоїть перед нами, - він не менший, ніж загроза зі Сходу. Корупція, бідність, економічна відсталість – це найсильніший союзник бойовиків, терористів та інтервентів. Бо вони воювали з нами не за окремі райони Донбасу, де й окопалися їхні недобитки. Їхня мета – знищити нашу державу, не давши нам впевнено звестися на ноги й стати успішним проектом, гідним наслідування.
Тому й кажу ж, що «Бути чи не бути». Тому з реформами нам - аж горить. Я впевнений, що шлях непростих, тектонічних змін нам треба не просто пройти, а пробігти! Політична воля на це в української влади і в мене, як в українського Президента, точно є! А от дороги ж назад точно нема, бо там – самі знаєте що і хто. І нам як в тій біблейській притчі головне – не озиратися назад.
Розповідь про моє бачення «Стратегії-2020» дозвольте почати з філософії. Як писав Григорій Сковорода у вірші «De libertate»: «зрівнявши все злото, проти свободи воно лиш болото».
Хочеться відверто поговорити із суспільством, на яких цінностях будувати нову країну.
Ми переживаємо надзвичайні події в надзвичайні часи. Ніколи вже не буде так, як було до Революції гідності, нашої з вами Вітчизняної війни за нашу незалежність та змагань, навіть не змагань, а просто війни і боротьби за мир. Саме нам кинуто виклик, з яким не стикалася жодна європейська країна з часів Другої світової війни. Це перша в новітній історії континенту спроба не просто переглянути кордони, а стерти з карти цілу країну. Знищити окрему велику європейську націю. Свідому своєї історії, традицій, спільної долі, славного минулого і величного майбутнього.
Та ворог грубо прорахувався. Він зробив нас ще сильнішими. Українська політична нація остаточно ствердилася на всіх теренах. Західних і східних, північних та південних. І надійно цементує їх Центр України. Любов до Вітчизни, спільна боротьба україномовних та російськомовних за свою Батьківщину, за свободу, за гідність, за право на майбутнє - все це знищило поділи країни за географічною, етнічною, мовною та конфесійною ознаками.
Настане час – я впевнений - горітимуть у пеклі автори ролика десятилітньої давності про три сорти. А громадяни України були, є і будуть єдиною родиною.
Та те, що випало на нашу долю, посилило не лише всенародну солідарність. Воно згуртувало саму Європу, весь трансатлантичний простір. Тривалий період стабільного та благополучного життя розслабив Європу, створив ілюзію, ніби запанував вічний мир. Ніби європейські цінності перемогли і поділяються на всьому без виключення просторі від Лісабону до Владивостока.
Та мир виявився крихким. Конструкція, що його забезпечувала, – ненадійною. І в безпеці вже не почувається ніхто.
Заперечення у недругів Європи викликають саме її цінності, які є основою існування європейської цивілізації.
Цінності Відродження та Просвітництва, «весни народів» середини XIX століття. І «осені народів» 80-х років минулого століття, коли впав Берлінський мур. Очевидним є намагання повернути Європу в часи, які історики називають «болісними минувшинами». В епоху протистояння великих держав і поставлених під сумнів кордонів не тільки в Європі, але в усьому світі. Сфер впливу та боротьби за життєвий простір.
Не менш явною була і залишається спроба вбити клин між двадцятьма вісьма країнами Європейського Союзу. Неприхованим виглядав і розрахунок на те, що спільної мови не знайдуть Сполучені Штати Америки та 28 держав Євросоюзу. Дякуючи Богові, всім цим планам теж не судилося збутися.
Це Україна й українці своєю відважною боротьбою за Європу та європейські цінності послабили відцентрові тенденції в ЄС. Згуртували і зміцнили цей союз і всю систему трансатлантичної солідарності. Тисячі українців віддали свої життя не лише за свою країну, але й за омріяну поколіннями Європу.
Ми надто багато вистраждали в соціалістичному таборі – назвали ж це утворення табором! – саме для того, щоб дозволити комусь опустити залізну завісу по нашому західному кордону.
Саме тому сьогодні на нашому східному кордоні – форпост боротьби за об’єднану Європу. Звідси така велика підтримка України спільнотою демократичних держав і народів світу. І розуміння, що наша остаточна перемога буде перемогою всієї Європи.
На українську революцію тринадцятого-чотирнадцятого років слід дивитися як на велику історичну подію. Саме вона завершує тривалий процес національних демократичних революцій, який почався ще в Нідерландах ще в XVI столітті. Вона подібна американській війні за незалежність, коли вільні громадяни зуміли вистояти проти колоніальних метрополій і вибороли волю. Вона підхопила гасло Великої французької революції - «Свобода, рівність, братерство». Гідність. Свобода. Майбутнє.
Хіба не є подібною є ціннісна формула української революції? В цих історичних паралелях - хороша й погана новина.
Хороша: двері Євросоюзу для нас відчинені. Я в цьому абсолютно впевнений. Голос щодо відкритих дверей в Європі роздається все голосніше і голосніше.
Останній раз це зафіксовано у важливому для нас рішенні Європейського Парламенту, ухваленому минулого тижня, після синхронної з Верховною Радою України ратифікації Угоди про асоціацію. Я впевнений, що ці події в Києві і Брюсселі дали нам тверду надію, навіть переконання, що ми зможемо стати найближчим часом отримати перспективу членства в Європейському Союзі. Так, ми маємо повне право в ці двері постукати. Виховані люди, навіть коли й замка нема, стукають в двері і без запрошення не заходять.
Але є в той же час не дуже втішна новина: наша революція перемогла з великим запізненням на кілька століть.
І у нас є лише кілька років, щоб подолати критичне відставання. І я впевнений, що нам треба його не просто пройти, не проповзти, а пробігти і пролетіти. Мета наших амбітних реформ – досягти європейських стандартів життя і підготуватися до того, щоб двадцятого року подати заявку на членство в Європейському Союзі.
Саме тому наш національний план реформ називається «Стратегія-2020». Бо тільки реформи можуть оновити державу, яка не здатна відповідати на запити громадян.
Альтернативою цьому є тотальний колапс.
Тільки реформи здатні задовольнити революційні очікування українських громадян, активної, пасіонарної частини нашого суспільства. Альтернатива – потужний протест. Тільки реформи дадуть відповідь на вимоги потенційних міжнародних інвесторів. Альтернатива – залишитися наодинці з Росією. Реформи – це не лише шлях до сталого розвитку.
Від них залежить саме наше існування. Тому й сказав на початку, що зараз питання полягає саме «бути чи не бути» Україні. І я впевнений: звичайно, що бути. І для того, щоб бути, нам треба зламати неофеодальну політико-економічну модель. Демонтувати механізм, що збагачує невелике коло олігархів та корумпованої бюрократії, які фактично приватизували державу і потрошать її, наче м’ясник коров’ячу тушу.
Маємо обов’язково перейти до такого суспільства, у якому панує порядок відкритого доступу, говорячи термінологією нобелівського лауреата з економіки Дугласа Норта.
Природним станом більшості держав світу є такий соціальний устрій, в якому вузьке коло осіб, - побудоване на корумпованій мережі особистих зв’язків - користається доступом до владної ренти. До найбільш цінних ресурсів та найприбутковіших видів діяльності.
На жаль, саме до такої більшості країн зараз належить Україна.
Найуспішніші ж країни разом з тим створили соціальний порядок відкритого доступу з рівними можливостями користатися ресурсами, займатися будь-якими видами діяльності. З конкуренцією в економіці та політиці, дотриманням демократичних та ринкових процедур. Така країна - для всіх, а не лише для обраних. Подібний порядок в усій Західній Європі панує вже десятки, а в деяких - і сотні років.
Але нас має надихати приклад останніх десятиліть.
Саме за ці 25 років наші найближчі сусіди по Центральній Європі вийшли із спільної сірої радянської шинелі. Вони вже одяглися на вишуканий європейський манер. Буквально увірвалися до кола держав із соціальним порядком відкритого доступу та – відповідно – набагато вищим рівнем життя.
Чим ми гірші? Чому немає реформ? Запитання, яке лунає від громадських активістів, від підприємців, від робітників та освітян, і вже навіть від наших міжнародних партнерів. Головна причина зволікання ніби була очевидною і всім зрозумілою, це – війна.
Це були сто днів, коли ми – не лише Президент, не лише я, як Глава держави, а весь український народ вів свою війну за мир.
Вона дійсно відволікала наші увагу, ресурси та енергію. Я не маю жодного сумніву, що мій мирний план спрацює. Я не маю жодного сумніву, що головна, найбільш небезпечна частина війни - вже в минулому дякуючи героїзму українських воїнів та українських солдатів.
Тим більше війна – додатковий аргумент на користь невідкладних змін.
З малодієздатною державою - недовго і програти. А задовольнити оборонні потреби може лише сильна, потужна економіка. Реформи мають бути системними, одночасно торкатися одразу всіх політичних, економічних та соціальних інституцій. Саме тому «Стратегія-2020» передбачає понад 60 реформ та спеціальних програм, запускати які треба майже одночасно.
План, здається, непосильний, але загадаймо прислів'я: «Очі бояться, а руки роблять». Коли ми намагалися на початку обговорювати, нам дуже не радили починати реформувати всі сфери суспільства, бо ви плодите дуже велику кількість ворогів, опонентів реформ, які нібито можуть одночасно знищити прихильників реформ, активне громадянське суспільство. Ні. Мене не цікавить, хто проти реформ. Для мене принципово, що за реформи є український народ. І це означає, що ми непереможні. Я впевнений в тому, що у нас насправді просто немає іншої альтернативи . І саме тому 100 днів тому команда українських фахівців приступила до розробки цього плану реформ.
Я визначив в ньому вісім пріоритетних сфер, зміни в яких або вирішують найгостріші проблеми, або створюють інституційні передумови для проведення інших реформ.
Отже, наші пріоритети.
Перше - антикорупційна реформа, оновлення влади та бюрократичного апарату. Перше - судова реформа. Перше - реформа правоохоронних органів. Перше - децентралізація та реформа державного управління. Перше - податкова реформа. Перше - дерегуляція та розвиток підприємництва. Перше - реформа системи безпеки та оборони, найактуальніше. До цього я би додав дві спеціальні нагальні програми – енергонезалежність нашої держави та подальшої популяризації України в світі.
Бо Україна як позитивний бренд набула надзвичайно високої капіталізації, яку слід конвертувати в потужний потік іноземних інвестицій в українську економіку.
Я сьогодні не буду детально викладати напрацювання по кожній із перелічених реформ. Зазначу лише, що головною з них вважаю судову реформу. Чому? Не тому, що я під враженням cвого ранкового візиту на з'їзд суддів. Рівно як і рішення судді Печерського суду про звільнення командира роти «Беркуту», що підозрюється у розстрілі учасників акцій протесту на Інститутській. На з'їзді зроблять якісь кроки в правильному напрямку.
Але то лише косметика. Все значно глибше. Суть усіх реформ зводиться в принципі до того, щоб замість поганих, нечесних і нерівних правил гри створити хороші, чесні й справедливі. Нові правила, якої б сфери вони не стосувалися, не запрацюють ніде і ніколи, якщо не постане неупереджена інстанція. Інстанція, яка безпристрасно наглядатиме за їхнім дотриманням.
Судову реформу можна вважати свого роду «передреформою», як і зміни в сфері держуправління. Вся державна машина під лаштована зараз під корупційні інтереси. Такий у неї «тюнінг». І влада останніми десятиліттями комплектувалася за принципом негативного відбору. Не професійними якостями шукали фахівців, а призначали своїх. І в результаті досягли руйнівного поєднання корупційності, непрофесіоналізму і безвідповідальності. В нинішньому стані бюрократія є непереборною перешкодою для реформ. В чому - в чому, а саме в цьому вона є консолідована, активна і винахідлива.
Відтак, реформам має передувати радикальне оновлення чиновницького корпусу.
Собі особисто, мозковому центру реформ в Адміністрації Президента, в Кабінеті Міністрів ставлю завдання: пакет законопроектів для старту пріоритетних реформ підготувати до відкриття першого засідання новообраної Верховної Ради. А від старого Парламенту, до речі, вже 14 жовтня категорично вимагатиму ухвалення закону про Національне антикорупційне бюро.
Ми й дострокові вибори ініціювали для того, щоб зрушити реформи з мертвої точки. Підготовку і проведення реформ необхідно здійснювати в режимі постійного зв'язку з експертами, громадянським суспільством.
Наївно думати, ніби для здійснення реформ достатньо законів, указу Президента чи постанови Уряду. Замало віддати наказ. Потрібно мати «бійців», які будуть свідомо і послідовно його виконувати. Коли на нас напали, захищати Україну стали сотні тисяч українців.
Так само нам потрібна регулярна армія реформаторів, фахівців з організаційними здібностями.
І в цьому я бачу завдання Національної ради реформ. Я впевнений в тому, що альтернативи зараз у нас немає. Я не маю жодного сумніву, що наші спільні зусилля приведуть до успіху. Я впевнений, що детально розроблений план реформ, до речі, презентовано лише його основну частину, сьогодні охопить значну частину громадськості. І ця робота вже йде.
Дорогі друзі! Не маю сумніву, що коли ми цю роботу почали, в Адміністрації Президента зараз відпрацьовуються механізми залучення до державної служби представників приватного сектору, найкращих випускників вітчизняних і закордонних університетів.
Треба залучати людей, для яких девізом є крилаті слова американського президента Кеннеді. «Ask not what your country can do for you; ask what you can do for your country». «Не питай, що твоя країна може зробити для тебе. Питай, що ти можеш зробити для своєї країни». І дозвольте сьогодні застерегти: не чекайте від «Вашингтона з новим праведним законом» якихось позитивних змін. Ми маємо покладатися, в першу чергу, на себе.
Чи хотів би я увійти в українську історію як Президент-реформатор? Звичайно, що так. Але я готовий поступитися цією почесною місією, поступитися цією амбіцією на користь колективного авторства і реформи мають стати плодом спільних зусиль всіх гілок влади, суспільства, бізнесу.
Моя ж функція як Президента – створити політичні умови, сприятливі для проведення реформ. Для того розпустив Верховну Раду, для того призначив позачергові вибори. І я впевнений в тому, що результатом виборів 26 жовтня буде створення реформаторській більшості у Верховній Раді.
Для того я створив організаційну структуру в Адміністрації, яка інтегрує зусилля влади, експертів та активних громадян. Для того незабаром, швидше за все, підпишу і закон про люстрацію. Я маю впевненість в тому, що нові люди мають будувати нову країну через нову Верховну Раду з новим Президентом . Я впевнений, що цей закон повністю завершить очищення та перезавантаження влади. І все це лягає на потужний суспільний запит.
Вперше країна вимагає від влади не дешевого популізму, як це робилося перед виборами всі 23 роки існування незалежної України, бо вже ситі по горло солодкими, брехливими обіцянками. І це дає нам шанс і далі будувати країну. Я думаю, що це шанс на вдалі реформи. Я впевнений, що на сьогоднішній день - і президентські вибори це показали – вся країна благає і мріє жити по-новому. Що ж є мірилом ефективності реформ? Що є індикатором їхнього успіху?
Стратегія дає чіткі відповіді на контрольні запитання, які суспільство поставить нам у 2020 році.
Ми визначили близько двох десятків показників КРІ, за якими можна буде судити про результати змін. Від макроекономічних і доступних лише фахівцям, як-то «максимальне відношення загального дефіциту бюджету до ВВП» чи «кредитний рейтинг країни» - до таких простих і зрозумілих, як середня тривалість життя та частка громадян, які відчувають гордість за свою країну.
Реформи робляться не заради реформ.
Фінальний їхній результат - не швидко, не одразу, але кожна людина має відчути на собі, наповненим своїм гаманцем. І реалізація «Стратегії 2020» означає врешті-решт наявність роботи, гідну зарплату, достойну пенсію, високу стипендію, і дуже успішну і ефективну власну справу, якщо ти виробляєш конкурентоздатний продукт.
Крім вектора гордості, «Стратегія-2020» складається ще з трьох векторів руху для досягнення нашої мети: сталий розвиток, безпека держави, бізнесу та громадян; відповідальність і соціальна справедливість. Кожний вектор – набір реформ та програм, що наближають нас до європейських стандартів.
Головною передумовою цієї роботи має стати новий суспільний договір між громадянським суспільством, між владою та бізнесом. Я впевнений, що кожна сторона в цьому суспільному договорі буде мати свою, чітко окреслену зону відповідальності. Із чітким розумінням того, про що писав ще Руссо: у випадку зловживань влади, суспільство вправі розірвати цей суспільний договір.
Історія України впродовж століть складалася так, що ми вижили та збереглися не стільки завдяки державі та вертикальним політичним зв’язкам, як завдяки суспільству, горизонтальним стосункам між людьми, між різними соціальними верствами, між елітами та простими людьми.
І українське суспільство довело свою зрілість. Воно довело, що Україна є не «випадковою територією», не помилкою історії, як вважають в сусідній країні, а суб’єктом історії. І більше того, суб’єктом часом значно ефективнішим, ніж сама держава.
Відповідальність влади: провести реформи, служити суспільству і працювати згідно з новими принципами – чесно, прозоро, просто.
Відповідальність бізнесу: підтримувати та розвивати країну, бізнес-середовище, суспільство, сплачувати податки, інвестувати в економіку країни, дотримуватися чесної конкуренції та соціальної відповідальності. А це більше, ніж податки.
Відповідальність суспільства: контролювати владу, жити відповідно до принципів гідності та сумлінно виконувати свою роботу.
І кожен з нас має зробити все від нього залежне для досягнення нашої мети. Президент і вчитель, Прем’єр-міністр і солдат, парламентарій і студент. «Стратегія-2020» повинна об’єднати всі політичні сили навколо спільної мети для України.
Політична конкуренція повинна перейти в площину пошуку оптимальних шляхів впровадження реформ та досягнення спільної мети.
Вже нема й не може бути розмови, куди йти. Предмет дискусії - лише як.
І у мене є всі підстави ствердно відповісти на гамлетівське питання, з якого я почав свій виступ. Але я це зроблю і я хотів би згадати слова українського класика Василя Симоненка:
«Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!».
Дуже дякую вам. Сподіваюся на співпрацю.
Слава Україні!
http://www.president.gov.ua/news/31291.html



17.09.2014 22:04
Прес-служба Президента України
Виступ Президента України Петра Порошенка перед повним складом Сенату та Палати Громад Парламенту Канади
 
Пане Прем’єр-Міністр,
Спікер Кінселла,
Спікер Шір,
Шановні Члени Сенату та Палати Громад,
Шановні Члени Дипломатичного Співтовариства,
Вельмишановні Гості,
Пані та Панове,
Шановні друзі, дорогі українці!
Це велика честь виступити перед Вельмишановним законодавчим органом.
Я повинен подякувати Вам, Прем’єр-Міністр, за запрошення приїхати в Канаду, Спікеру Кінселлі та Спікеру Шіру – за надання мені можливості виступити перед канадським парламентом. Я вбачаю в цьому данину моїй країні, моєму народові, вираження унікального та особливого партнерства між нашими націями.
Дозвольте мені також один раз використати третю «офіційну мову» Канади – українську:
Дякую вам за цю честь, дорогі друзі!
Буду відвертим з вами - я із вами сьогодні відчуваю себе як вдома тут, в країні, яка є дуже близькою для України. Не за віддаленістю, а за нашими серцями і спільними ідеями.
Дійсно, Канада стала домом для дуже багатьох українців. Нащадків тих перших українських поселенців, які приїхали сюди понад століття тому. У 1892 році, за сто років до того як Канада стала першою, хто визнав незалежність України, перші українські емігранти Іван Пилипів та Василь Єлиняк прибули до Канади. Вони розпочали велику українську еміграцію на Тихоокеанське узбережжя, оселяючись в лісах і преріях Канади. Українська громада легко інтегрувалась в канадському суспільстві. Українці будували залізниці і міста, школи і церкви, героїчно билися проти нацистів під час Другої світової війни, зробили внесок в розвиток канадської економіки та культури. Пізніше вони стали видними членами канадського суспільства - бізнесменами, вченими, художниками, артистами, спортсменами та політиками. Один з них, Рамон Гнатишин, став генерал-губернатором Канади. Ми назавжди запам’таємо його ім’я
Список є довгим та вражаючим – Прем’єри провінцій Саскачеван та Манітоба Рой Романов та Гарі Філмон, сенатори Рейнел Андрейчук та Давід Ткачук (які сьогодні тут з нами), артист Вільям Курилик та суперзірки хокею Террі Савчук та Вейн Гретцки, а також жінка-астронавт Доктор Роберта Бондар.
Ми дуже цінуємо великого українсько-канадського скульптора Лео Мола, який створив один з найкращих пам’ятників Тараса Шевченка у світі, у Вашингтоні. Ми всі будемо це пам’ятати
Якщо я буду продовжувати із списком, то в нас не вистачить часу.
Сьогодні, українсько-канадська спільнота налічує більше мільйона осіб. Вона сильна, консолідована, зберігає українську мову, віру та традиції. Україна завжди відчувала гордість за українських канадців та вдячна за їх постійну підтримку, яка триває вже багато років.
Від імені українського народу хочу подякувати вам, дорогі брати та сестри, за вашу допомогу Україні!
Тим не менш, нас об’єднує не тільки історія, а й спільні цінності, які роблять Україну та Канаду невід’ємними частинами світової сім’ї демократій.
Сьогодні Україна платить дуже високу ціну за захист того, у що ми віримо - демократію і свободу вибору нашого власного майбутнього. Протягом більше двох десятиліть ми з гордістю заявляли, що Україна отримала незалежність не проливши жодної краплі крові.
Сьогодні Україна проливає кров за свою незалежність і територіальну цілісність.
Генерал-губернатор Канади Рамон Гнатишин у своєму виступі в Парламенті України в 1992 році, за рік після здобуття Україною незалежності, заявив: "Ми не повинні забувати людські страждання, які ми спостерігаємо". Того дня він говорив про хоробрих українських та канадських солдатів, які підтримували мир у всьому світі в зонах конфліктів та заворушень. Ці слова залишаються такими правильними, як ніколи раніше.
Сьогодні тисячі відважних українських чоловіків і жінок жертвують своїм життям за право жити так, як вони вирішили, на своїй землі, під блакитними і золотими кольорами українського прапора, кольорами, які такі дорогі для багатьох канадських українців. У ці важкі дні ми відчуваємо вашу підтримку, і за це ми щиро дякуємо. В цей час ми бачимо, хто наш справжній друг. Безсумнівно, Канада є нашим справжнім другом.
Як Верховний Головнокомандувач, як українець і батько солдата, я дякую Канаді за кожне життя, врятоване на українському Донбасі завдяки бронежилету або шолому, що ви дали нам.
Ще раз дякую Вам, пане Прем'єр-Міністр, і Вашому Урядові, опозиції, парламентаріям Канади і сенаторам, всім канадцям і колегам українцям за тверду, чутну позицію. За фінансову допомогу, технічне сприяння і надання нелетальної військової допомоги, за підтримку на міжнародних форумах, таких як ООН, НАТО або G-7. Це має дуже велику цінність для нас.
Я хотів би подякувати всім канадським парламентаріям за їх тривалу підтримку України. Особливо хочу подякувати за їх надзвичайні дебати в Палаті громад під час критичних періодів Майдану та Революції Людської Гідності. Ми чули ваш голос, і цей голос був дуже важливим для нас. Наші досягнення і наша перемога відбулася також завдяки тому, що ви нас підтримали. Щиро дякую вам за це.
Хочу подякувати за роботу Комітету закордонних справ Палати громад по Україні, за місію по нагляду за виборами, яка допомогла забезпечити повагу до волевиявлення українців. 500 спостерігачів – це найбільша команда спостерігачів під час виборів. Це підтвердило, що вибори були чесними та прозорими. Ви нам допомогли встановити новий Уряд в Україні. Щиро дякую, і ми очікуємо вашу місію 26 жовтня під час парламентських виборів в Україні, тому що ми хочемо показати, що ці вибори теж будуть чесними та прозорими.
Дякую за численні візити парламентаріїв та міністрів, за Ваш візит, пане Прем’єр-міністр, на інаугурацію. Канада однією з перших країн визнала нашу незалежність. Також ви швидко визнали результати виборів Президента України, і це було для нас важливо. За важких часів ви завжди з нами.
Також хотів би подякувати Міністру закордонних справ Джону Берду за його підтримку України під час Майдану.
У мене великий список подяки від щирого серця. Я дійсно відчуваю вашу підтримку. Я переконаний, у нас буде мир, ми зупинимо війну за допомогою зусиль всього світу. Ми будемо робити все, щоб світ був об’єднаним. Канада нам допомагає, показує нам, що вона – з Україною.  Щиро дякуємо Канаді!
Без підтримки Уряду Канади, всіх парламентаріїв, українсько-канадської спільноти під головуванням Українсько-Канадського Конгресу Україні було б значно складніше протистояти викликам сьогодення.
Жоден інший лідер або нація, ніхто, я серйозно кажу, за винятком, можливо,  Польщі, не був таким щирим та прямим у надсиланні сигналу росіянам і решті світу, що боротьба з нацією, яка намагається прокладати свій власний шлях, є концептуально неправильною. Що озброєння повстанців з передовими системами ППО, надання їм даних операторів, даних розвідки і польотних даних є неправильним. Ті, кого обладнала, навчила та фінансувала Росія, здійснили теракт збивши цивільний рейс MH17 та вбивши 298 невинних громадян Нідерландів, Малайзії, Австралії та інших країн. Також загинув один канадієць.
Я вважаю, що війна на Сході України – це війна проти тероризму, це наша спільна війна. В цьому немає сумніву.
З вашою підтримкою, за підтримки світової спільноти ми переможемо в цій боротьбі. І ми втілимо в життя мрії багатьох українців на нашій Батьківщині та по всьому світу - Україна буде сильною, незалежною європейською країною.
Вчора був один із найважливіших днів в історії України - Верховна Рада ратифікувала Угоду про Асоціацію між Україною та ЄС. Коли вчора я був в українському Парламенті і надавав цю Угоду, яка була підписана і скоординована з Європарламентом, це було останнє «до побачення» від України Радянському Союзу. Ми сказали прощавай, Радянський Союз.
Це був останній рубікон, який ми мали подолати і ми ніколи вже не повернемося назад до нашого жахливого минулого, я в цьому переконаний. Переконаний, що наші цінності, наша свобода, наша демократія, наше європейське майбутнє та перспективи участі у різноманітних організаціях міжнародних – ми можемо цього досягти. Чому? Тому, що українці пройшли один з найважливіших тестів, за останні 5 місяців склали цей екзамен – ми сплатили найбільшу ціну за те, що ми бажаємо бути європейською країною. Ось чому ми будемо боронити свободу і незалежність, ми бажаємо бути членами, в решті-решт, повноправними членами ЄС. 
Імплементація угоди не тільки гармонізує торгівельні та митні правила України зі стандартами ЄС, вона також допоможе моїй країні наблизитися до демократичних норм та ринкових вимог.
На Саміті НАТО у Уельсі, я проголосив бажання своєї країни зблизитись із НАТО та отримати статус найближчого союзника, який не є членом НАТО. Я також бажаю, щоб ви це підтримали.
Всі засудили агресію Росії та анексію Криму, а також бажають підтримати територіальну цілісність, суверенітет України у кордонах, які визнані всім світом. Власне, Канада і канадський Уряд також нас підтримують у цьому.
Я вдячний Канаді; Ваша країна була одним із найгучніших прихильників України на цьому саміті і зобов'язалася надати $ 1 млн в Цільовий фонд НАТО. Це допоможе Україні побудувати спеціальні можливості для захисту.
Дорогі друзі, давайте поглянемо за межі кризи та війни. Давайте подумаємо як посилити наше Особливе Партнерство між Україною та Канадою.
Я переконаний, що ми повинні приділяти більше уваги двосторонньому співробітництву в таких сферах, як енергетика, торгівля, інвестиції, інформаційні та аерокосмічні технології та інші галузі.
У співпраці з Канадою ми сподіваємося завершити амбітний проект консолідації інформаційного простору України. Розпочнемо запустивши телекомунікаційний супутник, побудований канадською компанією MDA, ми будемо, нарешті, в змозі забезпечити всі наші регіони надійною та достовірною інформацією, а також експортувати телекомунікаційні послуги. Таких проектів повинно бути більше.
Я сподіваюся, що обидві групи, які ведуть переговори, перекладуть наш міцний сигнал і наступного разу, коли ми побачимо один одного, у нас буде Угода про вільну торгівлю між Україною та Канадою
Сказавши це я не можу не згадати про одну конкретну програму, яка відігравала значну роль у підвищенні наших міжлюдьских контактів - я говорю про Канадсько-Українську Парламентську Програму (CUPP).
За роки незалежності CUPP прийняла більше тисячі студентів з України, які були в змозі працювати в якості стажерів прямо тут, в канадському парламенті та допомогли нам збудувати українську демократію.
Я хотів би подякувати канадському парламенту та українській діаспорі, тому що таким чином ми зробили нових українців, нових демократичних лідерів для України.
Пане Прем’єр-Міністр,
Я пам'ятаю, Ви зазначили, що канадці є, ймовірно, найбільш українською нацією за межами самої України. Це правда. Дозвольте мені відповісти взаємністю. Є великі європейські країни, які стояли біля витоків заснування сучасної Канади. Канада має друзів по всьому світу, і один найближчий друг поруч з нею. Однак, я сумніваюся, що ви знайдете іншу націю, яка могла б сказати щиро те, що я збираюся Вам сказати. Українці, ймовірно, найбільш канадська нація після самої Канади.
Це відчуття  в мене було сьогодні під час зустрічей з великою кількістю канадців, щиро дякую за це.
Дозвольте нагадати слова Вінстона Черчилля, який дуже любив Вашу країну та 7 разів відвідував її з 1900 по 1954 роки. Ми згадуємо його як сміливого лідера, що відважно протистояв нацистській агресії. Влітку 1929 року він написав з Канади дружині: «Люба, мене дуже приваблює ця країна... Я глибоко зворушений, і я маю намір присвятити свої сили для інтерпретації Канади нашому народові».
Ці слова нагадують мої почуття сьогодні. Шкода, що я не можу написати ці слова до моєї дружини, так як вона тут зі мною сьогодні в цій залі. Я просто перекажу їй ці слова.
Будь ласка, дайте мені процитувати Черчілля знову: «Мені дуже подобається повертатися до Канади. Нехай Бог благословить вашу країну».
Thank you! Merci! Дякую Вам і слава Україні!
http://www.president.gov.ua/news/31244.html


16.09.2014 13:58
Прес-служба Президента України
Виступ Президента України на засіданні Верховної Ради під час ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС
 
Дорогі співвітчизники, високодостойні українці!
Вельмишановні депутати Верховної Ради Україні!
Шановні депутати Європарламенту!
Перш за все, хотів би подякувати за ці оплески і підтримку України, яку ви щойно проголосували. Я хочу сказати, що та атмосфера, яка зараз панує в залі Верховної Ради, мені дуже нагадує таку саму атмосферу в 1991 році, коли ми здобули незалежність.
«Хто готовий померти за Європу?» - Саме таке питання ставлять вчені, коли під час соціологічних досліджень досліджують вплив європейської ідентичності та звичний поділ на нації.
Дуже природною вважається готовність віддати своє життя і померти за свою Батьківщину.
Але Небесна сотня і 872 відважних українських воїни померли не лише за Україну. Вони поклали голови за те, щоб ми посіли гідне місце в родині європейських народів. З часів Другої світової війни жодна нація за право бути європейцями ніколи не платила такої високої ціни.
Скажіть мені, будь ласка, хто зараз після цього наважиться закрити двері до Європи перед Україною? Хто буде проти надання нам перспективи членства в Європейському Союзі, до якого сьогодні ми робимо перший, але дуже рішучий крок?
Сім років, починаючи з 2007 року, з Паризького саміту Україна-ЄС, ми готували цю Угоду. Я хотів би почати з подяки всім, хто причетний до цього процесу, – дипломатам, урядовцям, депутатам, експертам і, в першу чергу, громадянам, які рішуче підтримували наш європейський курс.
Минулої осіні здавалося, що все вже готово до підписання, бо вся країна рішуче казала «так», і не було, або дуже слабкими виглядали аргументи тих, хто казав «ні». Але 29 листопада у Вільнюсі, коли ми всі цього чекали, цього не відбулося.
Необхідність Угоди тоді і зараз є абсолютно очевидною для всього українського суспільства. Тоді воно повстало, щойно Янукович спробував на ходу розвернути наш експрес із заходу на схід. І євроінтеграція стала нашою українською національною ідеєю.
І я переконаний, що сьогоднішнє голосування яскраво продемонструє це, а внутрішні та зовнішні потуги зупинити наш стратегічний поступ вже зазнали фіаско.
Історичний договір 27 червня в Брюсселі було підписано!
І сьогоднішня наша синхронна ратифікація, я впевнений, буде святом. Святом не лише України, святом всієї об’єднаної Європи, бо без України об’єднаної Європи не існує.
Ми витримали цей потужний тиск, ми не піддалися на жоден шантаж. В угоді не змінено жодного параграфу, жодного слова, крапки або коми! Я невідкладно, сьогодні, в цьому залі, підпишу Закон про ратифікацію. Я доручаю українському Уряду вже завтра затвердити план виконання Угоди і втілювати її в життя вже з першої ж хвилини вступу Закону в дію!
Дорогі друзі, імплементація — це дуже просто. Це і верховенство права, і свобода слова, і безвізовий режим, і питання інвестиційного клімату, питання демократії — все це імплементація нашої Угоди. І просто не маємо права і не можемо зволікати.
Домовленості, які досягнуті днями в Брюсселі, дозволили нам отримати ще більше, ніж передбачає Угода. До кінця 15-го року Україна має гарантовані преференції, коли, з одного боку, наші товари продаються в Європі безмитно, в той час як на українському ринку європейська продукція працює за правилами СОТ, підтримуючи українського виробника, український бюджет і курс української валюти. Вітчизняна економіка отримала півтора додаткових роки, щоб бути конкурентоздатною, якісно і ефективно підготуватися до конкуренції з нашими європейськими партнерами і виробниками.
Тим самим я хочу подякувати Європейському Союзу за цей багатомільярдний бонус, який вони продемонстрували, підтримуючи Україну в ці складні часи.
Навзаєм наші європейські партнери просять одного – реформи. Не зволікайте з ними. Ні війна, ні політична ситуація не є і не може бути виправданням відсутності реформ, і я впевнений в тому, що вже найближчим часом Національний план реформ «Стратегія-2020» буде презентований. Спільно. Немає в нас ковдри, яку кожен тягне на себе. Це відповідальність Президента, Уряду, Парламенту. І тільки тоді, коли ми будемо діяти об’єднано і ефективно, ми досягнемо перемоги. Якщо хтось спробує відкрити внутрішній фронт – це буде проти України. Ні я, ні Уряд, ні Верховна Рада цього не дасть зробити.
Серед іншого, ці реформи передбачають, що Україна повинна стати зоною потужної антикорупційної операції, і вже сьогодні я очікую від Парламенту ухвалення закону про Національне антикорупційне бюро.
Друзі, це наше зобов’язання в рамках імплементації цієї Угоди.
І голосування за цей проект буде найкращим свідченням замість розмов, що імплементацію ми вже почали.
Шановні друзі!
Ще в двадцятих роках минулого століття великий українець Микола Хвильовий народив просте, але велике гасло – «Дайош Європу!».
Подібно Хвильовому, ми розуміємо Європу як «психологічну категорію, яка виводить нас на великий тракт прогресу».
Сьогодні ми впевнено вийшли на цей європейський шлях. Я хочу нагадати: старт був важким. Але фініш буде переможним!
Слава Європі!
Слава Україні!
http://www.president.gov.ua/news/31234.html


10.09.2014 11:08
Прес-служба Президента України
Виступ Президента України на засіданні Кабінету Міністрів
 
Вельмишановні Арсенію Петровичу, Олександре Валентиновичу, шановні члени Уряду, голови обласних державних адміністрацій, шановні колеги, шановні телеглядачі.
Радий бути присутнім на засіданні Кабміну. Це моя перша участь як Глави держави і впевнений, що сьогодні сам час вимагає від нас чітко скоординованих і ефективних дій.
В неділю на нараді із силовиками ми домовилися з керівником Уряду, Головою Верховної Ради про проведення цього засідання.
Чіткі доручення отримали керівники силових відомств, і впевнений в тому, що питання, які винесені сьогодні на порядок денний, сприятимуть зміцненню нашої обороноздатності.
Але перш, ніж ми з вами заслухаємо відповідних міністрів, я хотів би поінформувати про зусилля з реалізації мирного плану України.
Завдяки мужності та звитязі українських військових, славних воїнів Збройних Сил України, Національної гвардії, Міністерства внутрішні з справ, Державної прикордонної служби за червень-серпень нам вдалося суттєво скоротити територію, контрольовану бойовиками.
З терористичної неволі визволено мільйони громадян України, в першу чергу, мешканців Донбасу.
Але наш героїчний наступ змусив ворога вдатися до прямого вторгнення на територію української держави, до використання підрозділів регулярної армії Російської Федерації, до ще більш масованого постачання техніки та високоточної зброї – в комплекті із фахівцями, які вміють професійно нею користатися та холоднокровно вбивають українців.
Людське ж життя є найвищою цінністю, і ми повинні зробити все можливе і неможливе для того, щоб припинити кровопролиття та покласти край стражданням людей.
Саме тому я вийшов з ініціативою про негайне припинення вогню. Домовилися про це в розмові з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним. В Мінську в рамках Тристоронньої контактної групи було підписано відповідний протокол, підкреслюю, протокол на основі мирного плану Президента України.
Так, режим припинення вогню запроваджується зараз дуже непросто, дуже важко. Терористи час від часу намагаються постійно спровокувати українські війська.
Розраховую, і проведені усі необхідні консультації з представниками ОБСЄ, спеціальної моніторингової групи, яка вже працює в Києві, про те, що саме ця організація візьме на себе левову частку навантаження щодо моніторингу, верифікації та забезпечення суворого дотримання режиму припинення вогню з усіх боків.
Повномасштабні бойові дії, я відповідально хочу на цьому наголосити, з 18.00 5 вересня не ведуться. На жаль, цього не можна побачити по більшості телеканалів, я можу сказати, що обстановка на фронті кардинально змінилася. Кожен день до 5 вересня, особливо в останні дні, країна втрачала десятки життів своїх героїв, кожен день серце стискалося, коли вночі мені дзвонили і повідомляли про черговий штурм, артилерійський обстріл чи атаку системи залпового вогню, які забирали життя найкращих українців.
Прошу вшанувати пам'ять загиблих хвилиною мовчання.
Прошу сідати.
Що ми маємо зараз внаслідок підписання протоколу?
Не лише збережені українські життя. Не лише зупинку наступу регулярних збройних сил сусідньої країни.
Розпочався процес звільнення українських військових і цивільних, які утримувалися незаконними збройними формуваннями.
Вже сьогодні з часу оголошення припинення вогню звільнено майже 700 наших громадян. До кінця тижня існує чіткий графік, коли ще 500 українців нарешті отримають можливість повернутися додому.
Мінський протокол передбачає не лише режим припинення вогню, але й окреслює контури майбутнього політичного врегулювання.
Я розумію, що ми вступили у передвиборчу кампанію. Я розумію, що зараз комусь дуже хочеться створити неіснуючу сенсацію, продовжити війну, але народ України сьогодні потребує миру. Я в цьому твердо переконаний. І я не маю жодного сумніву в тому, що специфіка цієї кампанії мала б спонукати всіх відповідальних політиків не вдаватися до дешевого політиканства та примітивних політичних спекуляцій і об'єднатися навколо збереження миру в державі.
Я хотів би чітко проінформувати та наголосити, що Україна не зробила жодних поступок в питаннях своєї територіальної цілісності та державного устрою!
Ще раз наголошую – зараз йде війна за незалежність України. Не більше й не менше, за існування нашої держави, і ми нікому не здамо ані питання суверенного устрою, ані питання незалежності, ані питання територіальної цілісності.
Ми залишаємося соборною й унітарною державою.
І для того, щоб в цьому усі мали можливість переконатися, я наполіг на тому, щоб, незважаючи на нібито існування таких домовленостей, усі документи, які підписуються, негайно були оприлюднені. І щоб кожен мав можливість в цьому переконатися.
Протокол передбачає відновлення і збереження суверенітету України на усій території Донбасу, - в тому числі і тій, яка зараз тимчасово контролюється бойовиками.
Ця частина теж повернеться в правове поле України.
Звертаю вашу увагу, що ні про яку федералізацію, ні про яке відчуження в протоколі не йдеться і йтися не може.
Ще раз наголошую, що такі утворення, як так звані ДНР та ЛНР, в документі не згадуються взагалі!
Оговорено, що Закон України "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" передбачає чітко статус цих регіонів у складі України.
Наступного тижня цей проект буде внесено до Верховної Ради. Цей проект забезпечує мирне повернення цих районів під український суверенітет. І я просив би, від цього залежить доля миру, підтримати його. Я просив би, щоб ми ні в якому разі не зірвали мирний процес.
Можу погодитися - напевно, ми будемо не в захваті від складу місцевих депутатів, яких на дострокових виборах до міських та районних Рад оберуть мешканці Луганська та Донецька. Але хіба не краще, щоб політика вершилася виборчими бюлетенями, а не автоматними чергами та залпами градів?
Шановні друзі!
Я буду відвертим, напевно, один Господь знає, як довго буде тривати режим припинення вогню. Я можу лише запевнити вас, що українська влада спільно буде робити все можливе, щоб зберегти мир.
Але при цьому розслаблятися у нас немає жодних підстав.
Ми вже зараз здійснюємо перегрупування наших Збройних Сил, Національної гвардії, прикордонників, але не дня нападу і наступу, а для того, щоб гарантовано і ефективно забезпечити захист своєї території.
Щойно, я наголошую, завершено третю чергу часткової мобілізації.
Трьохзмінна робота оборонних підприємств України, яка була налагоджена за останні тижні, сьогодні дає можливість постачати у війська щодобово до 30 одиниць броньованої техніки з відновлення боєздатності після бойових дій або з складів.
Три лінії оборони Маріуполя, велике угрупування військових і патріотичний порив місцевого населення, мешканців Маріуполя, сповнених рішучості захистити місто – створюють надійний заслон від можливої атаки з боку ворога на це квітуче і дуже дуже проукраїнське зараз місто. Я в цьому переконався особисто, позавчора відвідавши Маріуполь.
Так, наше військо створюється з коліс, протягом лише останніх шести місяців, в той час, як нам протистоїть одна з найбільших армій світу.
Військова потуга в Європі номер один. Збройні сили якої протягом останніх 10-15 років постійно модернізувалися і сьогодні володіють найсучаснішою, найдосконалішою зброєю у світі. Крім того, вони ще й набралися досвіду в різних «гарячих точках».
Це, на жаль, - тривала військова загроза. Вона не минеться і в тому випадку, коли поточна криза завершиться найближчим часом. Нам треба навчитися жити в таких умовах. І горизонт нашого стратегічного планування – не місяці, не роки, а, навіть, десятиліття.
Звертаю вашу увагу, що в день, коли у Мінську був підписаний меморандум трьохсторонньої групи, у Ньюпорті проходив саміт найбільшої безпекової організації світу, саміт НАТО. Можу наголосити, що, дякуючи зусиллям українських представників, ми вийшли зараз на максимально можливий рівень співпраці з Північно-Атлантичним альянсом, який тільки може бути з країною - не членом НАТО.
З низкою країн на двосторонньому рівні нам вдалося домовитися про суттєве розширення військово-технічного співробітництва. Я не маю жодного сумніву, що весь світ сьогодні продемонстрував бажання допомогти нам захистити себе. Але є реальність, друзі, - ніхто за Україну воювати на нашій території не буде. Це – наш хрест, це наш святий обов’язок.
Так, зобов’язання влади зробити все можливе для того, щоб українському солдату було чим воювати, щоби створити умови захистити себе, ефективно діяти, і для цього використовуємо міжнародне співробітництво. Але це – справа українського війська. І підвищувати нашу обороноздатність – це наш з вами святий обов’язок.
Сьогодні ми заслухаємо голову Прикордонної служби, я сподіваюсь, буде можливість заслухати і міністра оборони. Думаю, що варто послухати і керівника Нацгвардії, і Міністра внутрішніх справ.
Я впевнений в тому, що матеріали, які зараз вам пропонуються, - там сформульовано реальні потреби нашої армії. Українська держава робить все можливе, щоб сьогодні забезпечити українського воїна всім необхідним. Ми будемо задовольняти потреби і в зброї, і в техніці, і в грошах, як би важко не було.
Ще дві з половиною тисячі років тому давньогрецький історик Фукідід дійшов висновку, що успіх у війні залежить від фінансів. Він знав, про що казав, бо писав історію війни, в якій сам брав участь.
Як би це не було важко, я запевняю, ми спільно знайдемо гроші на оборону. І зробимо так, щоб значна частка коштів пішла не в пісок, і не зависла на рахунках. Якщо ми не збудуємо ефективну систему воєнного управління, логістики й контролю за використанням ресурсів, ми нікого не переможемо.
Та система, яка існує зараз, – громіздка, допотопна, архаїчна. І я сьогодні чекаю пропозицій по створенню такої системи, якій би аплодували і українські воїни, і волонтери, і весь український народ. Треба дослідити кожен тромб в системі, який робить наші війська неефективними.
Волонтери, до речі, на моїй вчорашній зустрічі, підказали, як краще це робити.
Немає жодного сумніву, що потреби армії треба визначати не за застарілими нормами постачання, за пожовклими папірцями та інструкціями, а по тому, що реально сьогодні необхідно бійцям та підрозділам в зоні АТО. Конкретному солдату, конкретній бригаді, батальйону, взводу, роті.
Ми сьогодні маємо обговорити готовність не лише Міноборони, а всіх підприємств, установ та організацій до виконання мобілізаційних завдань - незалежно від форми власності.
Війна дуже негативно впливає на нашу економіку. І економіка без реформ надто слабка, щоб гарантувати перемогу.
Щоб розірвати це коло, ми маємо прискорити реформи. Ми з Урядом, з керівництвом Парламенту робимо все можливе, щоб скоординувати і прискорити реформування, якого країна вже зачекалася.
Нема лиха без добра, вчить народна мудрість. І оскільки військова загроза носить, на жаль, довготривалий характер, нагальні потреби оборони країни можуть зробити військово-промисловий комплекс одним із локомотивів вітчизняної економіки.
Ще одне питання – це охорона українського державного кордону та захисне укріплення лінії безпосереднього протистояння з бойовиками.
Якщо без лінії Маннергейма не обійтися, значить, треба зводити й такі фортифікації, тільки ще більш потужні, з урахуванням досвіду попередників. Звертаю увагу, не фортифікаційні споруди зразка 41-42-го років, а те, чого сьогодні потребує сучасна оборонна наука. Глибоко ешелонована оборона, з танковими позиціями, з механізмами захисту від систем залпового вогню, з сучасної комунікацією, з чіткою взаємодією всіх підрозділів, які задіяні в антитерористичній операції. З спеціальною зоною, яка дозволяє ефективно застосовувати зброю.
Я не виключаю, що найближчим часом доведеться створити особливий режим перебування громадян в зонах, що прилягають до антитерористичної операції.
Заслуговує на увагу ініціатива громадськості щодо розробки стратегічного плану та створення інфраструктури для організації так званого партизанського руху. Ми і до цього маємо бути готовими, бо береженого й Бог береже.
Вже сама думка про те, що кожен метр української землі горітиме під ногами окупантів, має стати фактором, стримуючим від широкомасштабного вторгнення.
Зміцнення обороноздатності – це один із способів боротьби за мир.
Ми не прагнемо війни, ми хочемо миру, але, якщо хочеш миру, порох треба тримати сухим.
На кожному із тут присутніх лежить колосальна відповідальність за захист країни. Я впевнений, що сьогодні у нас відбудеться фахова дискусія з цього приводу.
Прошу не коливати повітря лише переліком проблем, нам вони дуже добре відомі, а одразу пропонувати шляхи їхнього вирішення в тих умовах, які є, тими ресурсами, які є в нашому розпорядженні.
Ще раз підкреслюю, навіть тема нашого засідання – зміцнення обороноздатності, планування будівництва фортифікаційних споруд, планування рубежів оборони, перегрупування і забезпечення підвищення ефективності дій наших Збройних Сил і силових підрозділів. Все це робиться виключно для одного – ми маємо зберегти мир в державі. І ми це зробимо. Я в цьому переконаний, я в це вірю.
Хочу повідомити останню інформацію, яку я отримав від нашого головного управління розвідки - 70% військ РФ відведені за кордон. І це ще одне палке сподівання, що мирні ініціативи мають гарну перспективу. І сьогодні, завдяки нашій спільній ефективній і злагодженій роботі від нашого об’єднання всієї країни залежить, наскільки ефективним буде подальший розвиток подій.
Ми збираємося вже зараз навести порядок в організації управління військами, коли лінія фронту, оборони буде триматися бригадами, коли у батальйонів територіальної оборони буде своє завдання і не у безпосередньому зіткненні з противником, а з оборони території. Коли зведені підрозділи Міністерства внутрішніх справ будуть мати свою функцію і утримувати звільнені від окупантів міста. Коли Нацгвардія буде мати виключно свою функцію і займатися притаманними їй і тільки їй завданнями.
Я впевнений в тому, що в цьому наведенню порядку буде сприяти відновлення миру.
Не треба сьогодні розслаблятися і думати, що війна не може прийти будь-куди. Ми сьогодні маємо бути готові і донести, бо народ України сьогодні потребує чесної і відвертої розмови щодо того, в якій ситуації знаходиться країна, які сьогодні перед Україною стоять загрози, яких відповідальних кроків від політиків та високопосадовців вона потребує. І я не маю жодного сумніву - нам вдасться це організувати. Мир буде в Україні, ми все для цього зробимо. Все в Україні буде добре - я в це вірю.
http://www.president.gov.ua/news/31197.html



Обновлен 13 мар 2015. Создан 25 фев 2015